Живу собі...

"За минулу добу внаслідок бойових дій один український військовий загинув, ще троє отримали поранення. Ці втрати українські війська понесли у Зайцевому та Авдіївці внаслідок ворожих обстрілів" (Лисенко).
 
Так і живу, як Він казав -  «по-нОвому»…
Із купою конституційних прав.
Не пораюсь з бичками, та коровами…
Усіх їх за борги попродавав.
 
Та все ж живу… А от сусід мій, Гнатович,
вже не живе… У тілі сотня дір…
Його накрило мирною гранатою
від тих, із ким надійний Мінський мир.
 
Живу собі… Кую на цвинтар хрестики
загиблим на Донбасі пацанам…
Вони загинули за нас усіх  по-чесному.
Щоб «по-новОму» зажилося нам…
 
Та як погляну я на те, що зараз коїться,
серед керманичів Вкраїни зокрема,
то вже й не віриться, що ті загиблі воїни
життя за нас віддАли недарма.
 
Хіба ж є сенс, у їх великій місії?!
Хіба ми гідні, що іще живі?!
Якщо убивцям їхнім -  по амністії,
а ватажкам убивць – по булаві?!
 
Напевно,  ми не варті жертви їхньої,
бо живемО неначе ті раби...
……………………………………………………..
Кую хрести… А із сторонки Східної
везуть комбати квіти, і гроби…