Тому, що нєфіг!

А ви як думали?! Голландці зустрінуть нас  червоною доріжкою, та  короваєм?! Ні, мої дорогенькі.
Їм що українські вишиванки, що арабські кандури – до самої нідерландської лампочки. Навіщо ми їм? Ото ж...
 
Чесно кажучи, результат голландського  референдуму цілком прогнозований, якщо, звичайно, відволіктись від бравурних спічів «євро інтеграторів» з Банкової.  «Ні» асоціації з Україною – це не «атака на демократію», як нам  втюхують в мізки деякі діячі;  це звичайна реакція організму на інородне тіло. Тобто  – відторгнення.  
Я далекий від того, щоб звинувачувати «ван-гогів» у такому до нас відношенні. Напевно, тому, що я теж частенько буваю «голландцем» у  власних шкурних питаннях.  Скажімо,  в протестах яготинської  громади проти розселення в їх місті сірійських біженців, особисто  я підтримую саме громаду, а не місцевих начальників, які за виділене  Брюсселем  бабло хоч кого пригріють, і в сраку поцілують.
Або ж, скажімо, як мені відноситися до намагання влади, інтегрувати «денеери» в Україну? Та хай Бог милує, щоб я тим блядям сказав «так» на референдумі, якщо такий буде!
Тому, думаю, нєфіг зараз вишиванку на груді рвать. З нашими східними «причепами» нас ще довго будуть віником з двору гнати. І не тільки голландці...