Якщо вас ґвалтують, не пручайтесь. Розслабтесь і отримуйте задоволення

Як має реагувати нормальна людина, коли на неї нападає гопник? Ясна річ, якщо маєте міцні біцепси та навички рукопашного бою, кулаком у пику. Аргумент напрочуд дієвий, агресивний бандит враз стає ласкавим ягнятком. Якщо ж катма і першого, і другого, кличте на допомогу, і робіть це якомога голосніше. Чим голосніше, тим більше шансів, що вас почують.
 
Здавалось би, очевидна річ, аж ні, є деякі оригінали, які мають з цього приводу свою, ексцентричну точку зору.
 
Значна частина вітчизняного політбомонду вважає, що у Мюнхені замало говорили про російську агресію проти України. А от член "групи мудреців»" ОБСЄ український дипломат Олександр Чалий з цим не згоден. Так і рубонув:
 
"Я так не вважаю. Це єдина конференція, де чим менше кажуть про країну, тим більше безпеки в тій країні і чим менше кажуть про країну, тим більше інвесторів хочуть прийти у країну, про яку на цій конференції не говорять. Те, що про Україну говорять менше - це добре".
 
Ось так, хочете щоб у країну потекли інвестиції – менше базікайте про війну, агресію та інші неприємності. Словом, треба розвести потенційних інвесторів як кошенят. А може треба не менше, а взагалі не говорити, накласти табу на цю тему? А ще краще – волати на весь світ, що все у нас чікі-пікі.
 
Не бентежить пана Чалого той неприємний факт, що того ж дня, коли він тішив себе інвестиційними ілюзіями, гіпотетичні інвестори мали можливість ознайомитися з такими новинами:
 
"Сьогодні на маріупольському напрямку неподалік Гнутового відбулося бойове зіткнення. /.../ Під мінометний вогонь ворога потрапили наші опорні пункти в Красногорівці, Талаківці та Зайцевому. Окрім того, в Красногорівці бойовики застосували великокаліберні кулемети та БМП. З гранатометів та стрілецької зброї окупанти відкривали вогонь по наших укріпленнях в Новотроїцькому, Мар’їнці, Авдіївці, Новгородському, Опитному, Пісках та на шахті Бутівка".
 
А з чого б йому перейматися, вони ж, "кошенята", либонь читати не вміють. А якщо й прочитають, теж не біда, бо з географією вони точно не дружать. Де їм второпати, що всі ці Піски, Талаківка, Мар’їнка та решта населених пунктів знаходяться в Україні, а не десь там у Сирії чи Антарктиді.
 
І поллється на нас рясний дощ інвестицій, траншів та інших приємностей. Щоправда не зовсім на нас, а на тих "іригаторів", які регулюють фінансові струмки та потоки. Ми ж, посполиті, за будь-якого розкладу отримаємо дулю з маком. Ні, не так, просто дулю. Без маку. Та то вже деталі, не варті уваги дрібниці.
 
Чудасія якась та й годі. Президент у Мюнхені … Стривайте, у мене таке враження, що у нас два президенти. Один, палаючи праведним гнівом, таврує у Мюнхені розбишаку Путіна. Другий на вимогу того ж таки Путіна ґвалтує Конституцію, намагаючись запліднити її "особливим статусом" Лугандонського покруча. Міністр закордонних справ задля гарантії того запліднення заколисує балачками про якусь модальність виборів на окупованих територіях. І все це під акомпанемент попурі на тему «Все хорошо, прекрасная маркиза» у виконанні українського "мудреця" від ОБСЄ.
 
Ось така картина маслом, як казав Давид Гоцман.