...(вставити потрібне)...ГРАД
У Кіровограді виступили за перейменування міста в Єлисаветград
У Кіровограді проросійські політичні сили цілеспрямовано проводять кампанію щодо перейменування міста на Єлисаветград.
Президента просять заборонити перейменування Кіровограду на Єлисаветград
Вкратце о случівшемся.
25 жовтня в Україні пройшли чергові вибори до місцевих рад. Кіровоградцям задовго до виборів анонсували проведення в цей же день місцевого референдуму щодо зміни назви міста (закон же ж про декомунізацію). За кілька днів до виборів тим же ж кіровоградцям сказали, шо обійдетесь ви і без референдуму, але не переживайте, вашу думку враховано, почую кожного, зробимо опитування населення.
Після того, як маленький українець© з кіровоградською пропискою обрав собі місцеву владу/попсував бюлютені/продався за гречку, він міг на виході з дільниці геть собі нетаємно поставити хрестик у "бюлютені" з сімома варіантами нової назви міста: Єлисаветград, Інгульськ, Златопіль, Кропивницький, Благомир, Екзампей, Козацький (хароший список, є з чого вибрати
).
Кота за хвіст організатори опитування довго не тягали і того ж дня оголосили про беззаперечну #перемогу Єлисаветграда у першому турі©
І всьо би добре-гарно, але:
1) На цей атракціон перейменовувального плюралізму міська влада виділила 600 тисяч гривень (а скільки ж вона тоді витратить на решту декомунізації, якої не видно поки і близько?)
2) Нема різниці, шо там та міська влада провела: опитування чи референдум. Все одно ні те, ні інше не матиме юридичної сили, бо міста в Україні (чогось) перейменовує тільки Верховна Рада.
3) А нащо та юридична сила, якщо опитування було консультативне? Ок, най так. Але воно не відображає думку жителів міста, патамушо:
До речі, в автора сіх строк, пашпорта теж ніхто не спитав.
4) Потреби у опитуванні не було. Адже згідно закону про декомунізацію і статуту територіальної громади міста Кіровограда мають бути проведені громадські слухання. А вони і так уже були проведені, ше й не раз.
Отже, як ти вже, певно, зрозумів, мій читачу, давню бімбу було підірвано і уламки розлетілися по всій окрузі аж до самого Києва:
Неймовірна маса реклами Єлисаветграду, неймовірні гроші, які в це вклалися. Треба мати на увазі, що там були і білборди, які заохочували: "Голосуй за Єлисаветград", і багато іншого. Це була дуже цілеспрямована робота, яка велася останні п'ять років. І велася, будемо говорити, проросійськими політичними силами.
Зокрема, дуже цікаво, на це звертають вже увагу місцеві активісти у Facebook, на таку магічну цифру – 35. Адже саме 35 тисяч голосів начебто віддали жителі Кіровограду за назву Єлисаветград, 35 тисяч голосів віддали жителі Кіровограду за "Опозиційний блок"
"Не допустити надання Кіровограду російської імперської назви Єлисаветград (нав'язаної у XVIII ст. на честь цариці Єлизавети), як такої, що становить загрозу національним інтересам України", - зазначається в електронній петиції на адресу Петра Порошенка.
Автор звернення зазначає, що такий крок прославить російську окупацію України XVIII ст, обеззброїть Україну перед російською агресією та дасть привід для подальших територіальних претензій і продовження війни.
"(Перейменування - ред.) задекларує перед усім світом, що самі українці вважають Центральну Україну російською землею", - зазначається у тексті петиції.
Мені здається, що за Єлисаветград на мапі України буде навіть більш соромно, ніж за Кіровоград. Адже появу там імені комуністичного вождя з нами ніхто не узгоджував. А от як пояснити нащадкам, що на 25 році незалежності, на другому році війни з Росією, українці самі обрали назву, яка нагадує про колоніальну залежність від тої самої Росії? Напевно в психології поруч з Стокгольмським синдромом має з’явитися новий феномен – Єлисаветградський синдром»
Що в зв'язку з усим цим хочу сказати я... Що міністр Квіт, який би він не був знайомий з ситуацією, не кіровоградець, та й народився він в місті, заснованому мадярами, колишньому Унґварі, себто в Ужгороді, як нарекла місто чеська влада за підтримки української інтелігенції. І чи йому тоді, в такому разі пафосно розмірковувати про окупантські назви і когось до чогось закликати?
Шо висіли не лише білборди "Голосуй за Єлисаветград", але й "Обирай українську назву міста". Тим більше, природно, що якщо кандидати в депутати кожні вибори чіляють на білборди свої пики, то таку щєпєтільну для їхнього рейтингу тему як назва міста вони проігнорувати також не могли.
Шо я хоч і підтримую назву Єлисаветград, але за ригіоналів і їхніх сателітів не голосував ніколи (та й голосував я ше тільки два рази).
Шо назва Кіровоград, якщо ніхто не помітив, не менш російська, ніж Єлисаветград, але ніякого русского міра і #Путєнауворот я не спостерігаю. Русскій тут мір чи не русскій - справа від назви міста зовсім не залежна. Тут справа тільки у жителях міста. І назви ти це місто хоч Хуйлоград, не буде в ньому Русского міра, поки тут живуть такі дядьки як Кіборги.
Шо нема чого взагалі переживати за результати якогось там "опитування" і брати їх близько до серця, особливо якщо живеш ти в Києві. Бо на то воно й опитування а не референдум, що голосують всі хто хоче хтозна-як (хто хоч раз натрапляв на збір підписів чи громадське опитування зрозуміє). Бо воно, опитування, згідно закону, взагалі ні на що не впливає. Просто дядя з міськради поклав собі в кишеню 600 тисяч, а на той випадок, якщо спитають де гроші, провів "опитування". І говорити треба якраз про негарний вчинок цього дяді, а не про те, що "Кіровоград втікає в Русскій мір".
Підсумовуючи сказане вище, скажу так.
Від щирого серця Дякую Верховній Раді за декомунізацію. Це був дуже потрібний і своєчасний закон. Бо от шось мало стало гострих актуальних тем для бурлящєго срача #зрада-#перемога, а тут треба обласний центр перейменувати, а в нього за всю історію жодної української назви і не було. Зрадно ж!
І от тепер хочеться спитатися в шибко ідейних гуманітаріїв, які розказували, що закон про декомунізацію прийнято саме вчасно і шо якщо зараз не позбудемось від совка, то вже ніколи: ну шо, чи задоволені ви, що вашою декомунізацією стидліво прикривають крадіжку 600 тис. бюджетних гривень? Чи задоволені ви, що обласний центр в самому центрі України (вибачайте за тавтологію), клекотить
Адже навіщо витрачати енергію на іноземних попів, що знищують культурну спадщину твоєї держави, якщо можна довести свій патріотизм, назвавши кума сєпаром, бо йому наравиться Єлисаветград, а тобі Златопіль.
Українська влада завжди відволікала народ від суттєвих питань, закидуючи в суспільство ідеологічні суперечки: яким має бути прапор, які слова мають бути в гімну, скільки має бути державних мов.
Декомунізація, на жаль, виключенням не стала.
@ндрійко (27.10.2015) durdom.in.ua