До вчорашніх подій
Ще раз повторюсь - я не за якихось політиків, я за Ідею. Відповідаю на питання Справедливого в чому заключається моя Ідея? В тому, що влада - не Абсолют, а найманий менеджер, яку (шляхом виборів) наймає народ і він же платить зарплатню можновладцям, а тому народ є роботодавцем влади і має право звільнити "робітника", який не справляється зі своїми обов'язками, раніше встановленого терміну. В тому, що мешканці мікрорайону мають самі вирішувати, що для них краще - "Бентлі" в гаражі мерії, чи ремонт водогону. І що насильство припустиме лише тоді, коли влада свідомо і вперто блокує механізми зміни влади (в т. ч. й дострокової) та соцліфти.
Відповідь lina_61: де в українському законодавстві прописано, що кандидати мають право підкуповувати виборців? Я не оптиміст і не ідеаліст. І чудово розумію, що формула "вибори за українським законодавством" - не панацея від "передвиборчих гречкосіїв". Навіть якщо на кожній дальниці буде десяток спострерігачів від ОБСЄ та ЄС. Це означає лише, що гіві-моторили та захарченки-плотницькі до участі в виборчому процесі допущені не будуть. Ні під яким соусом. Хоча це й не виключає висування їхніх ляльководів.
Людину формують не помилки, а реакція на свої помилки. Совкануті до цих пір дорікають Заходу Мюнхеном-38, "забуваючи" при цьому про ленд-ліз та полярні конвої, без яких "нєпобєдімая і лєгєндарная" сосала б у Вермахта з проглотом і заглотом. Нагадати, на скільки відсотків наш бюджет складається з фінансової допомоги Заходу? А коли рашисти перестали наступати? Після того, як волонтери привезли засоби радіоелектронної боротьби, що дозволило боротися з глушінням зв'язку на лінії фронту, та протимінометні радари, завдяки яким час "отвєтки" нашої арти ракоцапам став меншим за час сдристінгу з місцяУже не скрывают фактов того,что и Европа и Америка рекомендовали временной украинской власти сдать Крым,не воевать за него.думали.что путин этим удовлетвориться....
Тепер те, що не розуміють (чи вдають, що не розуміють) всепропальці. Це постсовки виховані в традиції "партия скалала "надо!" - "есть!" ответил комсомол". На Заході на "партійне" "Надо!" у відповідь пролуна: "H@)(YЙ", спершу в формі запитання, потім, якщо "партія" не надасть вагомих аргументів, і в формі наказу. Приведу цитату із вчорашньої статті Павла Казаріна:
Значит ли это, что запад будет поддерживать любую Украину? Нет, не значит. Потому что модель представительной демократии вынуждена реагировать на общественный запрос. До тех пор, пока Киев выступает в роли Давида, борющегося с российским Голиафом – симпатии на его стороне. Наше общественное реноме – договороспособность, обязательность, законопослушность. А если Украина начинает нарушать обязательства, устраивать репрессии, впадать в популизм и повышать ставки до запредельного уровня – то коллективная «меркель» не сможет игнорировать недовольство собственного избирателя. Этот избиратель устал даже от необходимости спасать сошедшие с ума Афины. А Киев, в отличие от Греции не является членом ЕС – от него отвернуться куда проще. В конце концов, это не Украина нужна Европе. Это Европа нужна Украине.
Будет Европа воевать за Украину? Ни в коем случае. Мы не член НАТО. Западу вообще не нужна большая война – единственная его задача – вернуть статус-кво образца 2013-го года. В котором украинская территориальная целостность восстановлена, все друг с другом торгуют, а ситуация располагает к долгосрочным прогнозам.
Готов ли запад давить на Россию? Он этим и занимается. Вводит санкции, изолирует рынки. За полтора года российские золотовалютные резервы сократились на треть – с 500 миллиардов до 360-ти. Спад в экономике, системные проблемы с промышленностью, инфляция, триллионные дефициты бюджета. Главная причина этого – падение цен на нефть, но санкции в подобной ситуации – это запрет на продажу тонущему кораблю насосов для откачки воды из трюмов. Время работает против Кремля. Будет ли оно работать на Украину – зависит от готовности страны играть в «западной» команде.
Может ли Украина сорвать минские соглашения? Ну, как минимум, именно на этой сегодня надеется Москва. Потому что это даст Кремлю основания говорить о принципиальной недоговороспособности Киева. О том, что он сам, своими руками похоронил мирный процесс. Но для этого Москве принципиально важно, чтобы именно Киев, а не Кремль нарушил свою часть соглашения.
Выгодны ли Украине минские соглашения? Да, выгодны. Чтобы убедиться в этом – достаточно их прочесть. Потому что одним из пунктов этих самых соглашений прописан возврат Киеву контроля над восточной границей. Как думаете, сколько просуществуют ДНР и ЛНР, если Москва лишится возможности засылать технику и боеприпасы на Донбасс? Сколько продержатся Захарченко и Плотницкий, если из региона выведут кадровых российских военных? Останут ли на Донбассе российские добровольцы, если они будут знать, что выехать они смогут только после детальной проверки украинскими пограничниками?
Можем ли мы восстановить контроль над границей? Да, теоретически можем. Но для этого мы по минским соглашениям должны сперва прописать изменения в законодательство. И принять в первом чтении закон об «особом порядке самоуправления на территории Донецкой и Луганской областей». Этот пункт – обязательное условие для начала разговора о возврате Киеву контроля над границей. Оно прописано в минских соглашениях. Черным по белому.
Мирный процесс – это всегда шахматы. Каждая сторона ходит последовательно. Если Украина выполняет свою часть домашнего задания – Россия будет обязана выполнить свою. Если какая-то страна срывает свою часть домашнего задания – она несет ответственность за срыв мирного процесса. В случае Кремля – это новые санкционные пакеты и дальнейшая изоляция. Именно поэтому Москве было бы выгодно сорвать «минские соглашения» руками Киева.
Для когось на щастя, для когось нажаль, але Україна, в розумінні західного міщанина (та й по факту - теж) не пуп землі і не центр Всесвіту. Для рядового німця (француза, британця чи американця) наша війна з Росією важить не менше, але й не більше, ніж конфлікт в Сирії, війна в Йємені чи ситуація в Сомалі. І нас два роки тому, будемо відвертими, всі ці конфлікти турбували менше, ніж німецьких бюргерів. І те, що Захід, наперекір власним інтересам, хай і зі скрипом, але почав нам допомагати ще навесні минулого року - велика заслуга нашої дипломатії, зокрема, тодішнього міністра закордонних справ Андрія Дещиці. Пам'ятаєте, як він позбувся своєї посади? Группа йолопів влаштувала провокацію під російським посольством в Києві, А. Дещиця приїхав серед ночі "розрулювати" ситуацію. Кілька провокаторів почали насідати на міністра: " Путін - х*ло? Якщо згоден, то заспівай це!". І Дещиця вимушений був сказати: "Так, Путін - х*ло! ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!", створивши чудову картинку для російського телебачення. Таку ж саму, яку створили вчора провокатори під Радою.
Теер головне. Для того, щоб прийняті вчора зміни до Конституції, стали її положеннями, вони повинні бути прийнятими в трьох читаннях протягом трьох різних сесій. Причому, необов'язково послідовних. Друге читання може бути розглянено і через десять сесій. Сесія може тривати до шести місяців, потім перерва не більше тридцяти днів. Після прийняття в третьому читанні Президент протягом місяця має або підписати, або накласти вето. Якщо ж він не зробить ні того, ні іншого - поправки вступають в силу автоматично. Простий підрахунок показує, що в нас, щонайменше, 15 місяців! А в чей час:
- російська економіка б'ється в корчах з ознаками асфіксії на обличчі. Вже навіть путінські економісти (Улюкаєв, наприклад) визнають, що обвал станеться в вересні-січні. Однозначно економіка РФ не доживе до весни в нинішньому вигляді.
- ціна нафти повільно, але невпинно рухається вниз, поступово наближаючись до позначки собівартості російської нафти.
- НАТО розгортає свої війська на північно-західному кордоні Росії - якнайближче до Москви. Елементарна логіка показує, що підведення армії до кордону невигідне для оборони, але дуже вигідне для нападу. Це, звичайно, ще не означає, що НАТО почне військові дії, але це кулак, піднесений до нюхальника Ботоксовича.
- в Нью-Йорку вже подано позов родичів жертв катастрофи МН17 до Гіркіна, якого називають головним винуватцем тргедії. Причому в позовній заяві вказано, що ним керували "російські високопосадовці". Паралельно в Лондоні триває процес Литвиненко, де путіна названо головним підозрюваним в організації цього вбивства. Також на цьому процесі вперше публічно пролунали звинувачення Ботоксовича у зв'язках з наркомафією. Отже, маємо 146% ймовірність визнання длнр терористичними організаціями, а Росії - спонсором тероризму.
Час працює на нас. Якщо навесні минулого року в нас було лише кілька днів, максимум - два тижні, то тепер у нас запас міцності, принаймі, 9 місяців. І прикро, що люди, які претендують на те, щоб керувати державою, не розуміють цього. Ще гірше, якщо розуміють, але, заради власних амбіцій, готові розхитати човна.
Апдейт: Порошенко веде правильно дипломатичну війну, багато в чому, завдяки тому, що генерали цієї битви знаходяться на захід від української території. Ну, і на десерт, ще одна цитата із Казаріна:
Если же вам кажется, что «запад сливает Украину» - просто вспомните, что для подобного «слива» западу достаточно лишить Киев той поддержки, которую он ему оказывает.
Ерік Гетьман (01.09.2015) durdom.in.ua