Україна прямує в НАТО з чорного ходу накарачках (Роман Василишин)

Лента за лентою набої подавай...
український повстанче... в бою не відступай...
 

Після закінчення самміту НАТО в Бухаресті, де Україну делікатно виставили за двері, цікаво було милуватись вивертами наших вищих посадових осіб з цього приводу. Бо коли ми в попередньому матеріалі (НАТО, Путін, Буш. Українська перспектива, або травесті-шоу Віктора Ющенка) запропонували три гіпотетичні сценарії силових дій Росії проти нашої держави, то дістали немало тумаків від колег за буцім то фантастичність та надуманість таких загроз. Та на наступний же день нам на допомогу прийшов особисто Президент Росії Володимир Путін, котрий по-простому заявив Джорджу Бушу на самміті НАТО, що «Україна – це взагалі не держава і, у випадку її спроби вступити до НАТО, Росія вживе всіх потрібних заходів, щоб цьому запобігти».
 
А тут і наші вінценосці не забарились із відповідями. Наводимо дослівно.
 
Юлія Тимошенко:
 
"Если эта фраза прозвучала, то это является свидетельством наибольшего раздражения от того, что Украина начала отстаивать свои национальные интересы, защищать свою независимость и выстраивать свою собственную стратегію. Столь жесткие заявления свидетельствуют и о том, что Украина становится более сильным и более мощным государством, которое играет свою роль в геополитических процесах".
 
Тут видно президент Росії ладен був віх жаху зомліти.
 
Віктор Ющенко:
 
"У мене сумнівів немає – Україна буде в НАТО. Для мене як українця це вже давно не питання вибору, це питання часу", - наголосив президент.
 
Він висловив переконання, що "політичний суверенітет України і членство в НАТО – це тотожність".
 
Відповідаючи на питання, чому не проводиться інформаційна кампанія щодо НАТО, Ющенко зазначив: "Ще не вечір. Куди ви спішите? Дискусія відносно того, коли бути в НАТО – це дискусія, яку я повинен виграти через серце кожного українця".

"Думаю, ми отримаємо чітку перспективу членства в ЄС, як декілька днів тому отримали чітку перспективу членства в НАТО", - сказав президент, висловивши впевненість, що Україна буде повноправним членом як ЄС, так і НАТО. - "Для мене немає сумніву"
 
Видно щось таке почув Віктор Ющенко в словах Володимира Путіна та врізав у відповідь з усією можливою прямотою. Не для нашого середнього розуму.
 
Та слава богу, є ще в Україні незалежні політологи. Ось наприклад Вадим Карасьов, котрий випадково має кабінет в секретаріаті президента. Він і розтлумачив, що таке мав на увазі Віктор Ющенко, говорячи про вступ України до ЄЕС у відповідь на слова Путіна про «Кузькіну мать».
 

Вадим Карасьов:
 
"НАТОналізація" виборів, тобто акцент на натовській зовнішньополітичній і націоналістській внутрішньополітичній тематиці, може стати для президента панацеєю, що допоможе перетворити майбутні вибори з політтехнологічних у смислові та ідеологічні, і за допомогою ідеології перемогти політтехнологію".
 
Лише тепер стало, сподіваємось, всім все зрозуміло. Одним словом:«Хортиця! Краще разом!»
 
І перше ніж продовжити обговорювати доцільність вступу України до лав того самого НАТО, хотіли звернути увагу читачів іще на один важливий аспект. Мова йде про заплутаність сучасної місії НАТО. Наразі альянс перебуває близько того, щоб ідентифікувати себе, як лігу захисту лібералізму та демократії в усьому світі, що шляхом превентивного військового втручання ліквідує загрози в самий момент їхнього виникнення на території потенційного ворога. А діяти така ліга має, як вважається, не оглядаючись на Раду Безпеки ООН та інші міжнародні організації. Із гучних проектів НАТО такого ґатунку всі добре пам’ятають Сербію, Афганістан та, нині народжене Косове.
 
Для зручності подаємо повний склад агресивного блоку НАТО та дві статті Північноатлантичного договору:
 
Бельгія
Болгарія
Канада
Чехія
Данія
Естонія
Франція
Німеччина
Греція
Угорщина
Ісландія
Італія
Латвія
Литва
Люксембург
Нідерланди
Норвегія
Польща
Португалія
Румунія
Словаччина
Словенія
Іспанія
Туреччина
Велика Британія
США
Хорватія
Албанія

Північноатлантичний договір
 
Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 року
 
Сторони цього Договору, підтверджуючи свою відданість цілям і
принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй ( 995_010 ) та своє
прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, сповнені
рішучості захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню
цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи
особистості і верховенства права, прагнучи сприяти стабільності і
добробуту в Північноатлантичному регіоні, вирішивши об’єднати свої
зусилля для здійснення колективної оборони та підтримання миру і
безпеки, уклали між собою такий Північноатлантичний договір:
 
СТАТТЯ 4
Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку
якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності,
політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін.
 
СТАТТЯ 5
Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох
із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на
них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення
такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на
індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51
Статуту Організації Об’єднаних Націй ( 995_010 ), надасть допомогу
тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить,
індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які
вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з
метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному
регіоні.
Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у
зв’язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі
заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів,
необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та
безпеки.
 
Ще раз готові повторити власну думку про те, що єдиною причиною для того, аби розглядати питання чи варто приєднуватись до НАТО, є реальність загрози силових дій з боку Росії.
 
Сам по собі вступ до НАТО не має для України якоїсь сакральної вартості, а мусить сприйматись лише як гіпотетичний інструмент протидії цій самій російській загрозі. Коли вступ до НАТО зупинить Росію – приєднуватись, а коли ні – то шукати інших шляхів.
Візьмемо конкретну ситуацію із не самим екстремальним сюжетом. Уявімо, що спецслужби Російської Федерації підбурили російськомовне населення Криму до масових акцій, спровокувала сутички з кримськими татарами та українською міліцією. Після цього ситуацію в АР Крим бере під контроль Чорноморський Флот Росії з «метою запобігти етнічним чисткам щодо російськомовних громадян з боку кримськотатарських бойовиків та західноукраїнських націоналістів». Парламент Криму, до того ж, оголошує про референдум щодо виходу зі складу України.
 
Ось маємо таку вихідну позицію. Існує пряма загроза українському суверенітету. Відбулося вторгнення іноземних збройних сил на нашу територію. Чого варто чекати в цьому випадку від блоку НАТО, повноправним членом якого наша країна, уявімо що вже стала?
 
Звісно, Україна буде вимагати від наших союзників задіяти 5-й параграф договору від 1949 року, який ми заздалегідь навели вище.
 
А нижче, в свою чергу, наведемо сценарій, як може уявляти собі подальший розвиток подій, наприклад, Президент України Віктор Андрійович Ющенко.
 
У відповідь на дії РФ, НАТО, не гаючись, екстрено збирає нараду політичного та військового керівництва та робить різку категоричну заяву в бік Росії з вимогою повернути війська в місця постійного дислокації. А тим часом військова машина НАТО проводить необхідні мобілізаційні заходи для припинення агресії щодо України.
 
Саме час подивитись на карту світу, а також взяти калькулятор та дещо порахувати:
 
Чорноморський Флот РФ
 
1. Чисельний склад ЧФ Росії перебуває в межах від 20 до 25 тисяч;
2. Загальна кількість кораблів до 388 серед яких 14 підводних човнів;
3. Загальна кількість літальних апаратів до 161
 
Морська піхота ЧФ
 
a. 810-й окремий полк морської піхоти
b. 882-й окремий десантно-штурмовий батальйон морської піхоти
c. 382-й окремий батальйон морської піхоти
d. окремий батальйон морської піхоти
 
Враховуючи вогневу потугу цього угрупування, а також повну підтримку з боку місцевого населення, спробуймо порахувати необхідну кількість особового складу НАТО, потрібну хоча б для «рівноправного діалогу».
 
Розуміючи, що старі канони розрахунку кількості військ в наступі та обороні зараз не працюють, візьмемося до методу аналогій. Для ліквідації режиму Талібану, який не мав сучасної зброї та авіації, країни НАТО задіяли 50 тисяч бійців. Для бомбардування Сербії, що не мала сучасної авіації та засобів ППО було спрямовано 10 тисяч бійців, 55 кораблів (4 авіаносці), більше 900 літаків, а також використано від 1200 до 1500 високоточних крилатих ракет.
 
Думається для «рівноправного діалогу» з Росією країнам НАТО потрібно буде зібрати вояків не менше аніж проти Талібану та Сербії, взятих докупи.
 
Не варто забувати ще й про те, де розташувати такі військові сили? У війні проти Югославії свої аеродроми для бомбардувань сербської столиці надала Македонія, а авіаносці разом із кораблями підтримки курсували в Адріатичному морі поблизу Італії.
Наразі, споглядаючи карту, важко знайти місцину, де би угрупування НАТО змогло «приткнутися» із 50-ма тисячами вояків, аби бойові літаки здатні були дістатись Криму? В Туреччині? Чи в Болгарії? А може в Румунії?
 
Одне знаємо точно. До України вони не потраплять через те, що їх просто не пустять. За таку резолюцію не зможе проголосувати Верховна Рада, бо комуністи та Партія Регіонів заблокують крісло спікера Арсенія Яценюка і він не зможе провести сесію відповідно до регламенту.
 
Цікаво також, які країни відгукнуться, аби сформувати ударний кулак проти Росії та прийти на поклик порятунку Української держави?
 
На останньому самміті в Бухаресті, як великий успіх було подано інформацію про те, що гуртом країни НАТО зобов’язались додатково зібрати та послати в Афганістан на допомогу канадським підрозділам… аж 4 тисячі вояків. Цілих 3 тисячі з них пообіцяла надати Франція та аж 200 – Хорватія.
 
Зрозуміло, головна надія, що на допомогу нам в перші ж дні встигнуть прийти бронетанкові бригади Естонської армії, а також словенські парашутно-десантні дивізії. Не залишиться осторонь, як ми сподіваємось, і спільне угрупування авіа-космічних військ Латвії та Литви.
 
Українська влада може не сумніватись, що США також негайно почнуть передислокацію військ із Іраку та Південної Кореї, а також перекинуть всі свої авіаносні ударні групи із Перської затоки в Чорне море. Отак вони одна за одною і попливуть через Дарданелли, а потім через Босфор аж до самих берегів нашої неньки, безкорисно полишивши контроль за нафтоносними регіонами в руках революційних іракських партизанів та керівників братнього іранського народу. Звісно не залишаться осторонь українського лиха і німці. Аби пришвидшити події, уряд Німеччини ладен надіслати свою мотопіхоту навпростець через Білорусію. Німецькі ж війська, бачить бог, дорогу пам’ятають добре. Мінськ, Смоленськ, Москва. А особливо ту саму дорогу назад. Москва – Берлін! VIP-tour. All inclusive.
 
Побачивши таку силу та, відчувши солідарність світової ліберальної та демократичної спільноти, російські кораблі кинуться втікати із Севастополя, аж до Новоросійська, а потім суходолом – до самої Москви. Ті ж судна, які російським поневолювачам не вдасться вберегти від захоплення в полон, буде затоплено, як у 1918 році. Та більшість екіпажів суден, повставши проти кривавого авторитарного режиму Путіна, позривають Андріївські стяги та перейдуть на бік української демократії під командування Віктора Ющенка. До того ж дасться взнаки повна економічна та політична блокада Російської Федерації, коли всі курорти Туреччини, Болгарії, Греції, Іспанії та Італії відмовляться приймати до себе російських туристів та багатіїв, гордо пожбуривши в морду російським нуворишам їхні гроші, зароблені нечесним шляхом. Зрозуміло, що уряди країн Західної Європи категорично відмовляться отримувати російський газ та нафту, а також і іранський газ на додачу, а також і іранську нафту, аби не фінансувати грошима ліберальних демократій криваві деспотії, які гноблять власних громадян та позбавляють їх можливості вільно висловлювати власну думку.
 
І результатом стане, як ми можемо побачити, повна перемога над імперською Росією сім’ї цивілізованих європейських країн, що складають блок НАТО, та звільнення України від вікового російського гноблення.
Ще на один аспект хочеться звернути увагу. На бойовий дух українців і, особливо, на єднання української еліти та рядових громадян, на їхню готовність в одному ряду, міцно зчепивши руки, грудьми зустріти ворога та гордо прийняти навіть смерть, відстоюючи в боротьбі з російськими окупантами свободу слова, друку, зборів та мирних маніфестацій, а також право приватної власності та непорушність результатів приватизації.
 

На підтвердження цієї пафосної думки наведемо такі цікаві факти:
 
• Принц британської корони Гаррі закінчив військову академію Сендхерст, став справжнім солдатом та проходив службу в районах бойових дій в Африці иа Афганістані.
 
• Принц Вельський, принц Уїльям (Велика Британія), син спадкоємця британського престолу в найближчі 18 місяців завершить свою службу в армії та почне "вивчати мистецтво бути королем".
 
• Феліпе, принц Астурійский (Іспанія). З вересня 1985 року по липень 1988 року Його Королевська Високість навчався у Військовій Академії в Сарагосі, в школі ВМС в Марині та в Академії ВПС в Сан-Хав’єрі.
 
• Хокон (кронпринц Норвегії). У 1992 році вступає у військово-морську підготовчу школу в Ставангері, звідки був переведений у Військово-морське училище в Хортені. Служив на флоті.
 
• Принц Карл Філіп шведський (як представник країни вільної демократії, близької до НАТО) – прекрасному принцу із зовнішністю Орландо Блума нещодавно виповнилося 27 років. Не дивлячись на високий статус, він дуже скромний хлопець. Карл служив в армії простим артилеристом, а потім три роки борознив океани, несучи службу у військово-морському флоті.
 
Повернувшись лицем до Української верхівки, ми також спробували дізнатись, діти чи онуки кого з наших провідних політиків та державних діячів служать сьогодні чи служили раніше у лавах Збройних Сил України, чесно сплативши свій патріотичний та громадянський борг Вітчизні. Ми не стали перевіряти інформацію про кожного депутата. Взяли лише перших осіб держави з тих, хто має нащадків чоловічої статі, а також найзаповзятіших патріотів, хто зробив політичну кар’єру, виступаючи в свій час проти прогнилого «совка» та за створення власних збройних сил незалежної України.
 
Результат перед Вами:
 
Ющенко Віктор Андрійович, президент України
син Андрій (1986) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Янукович Віктор Федорович, лідер Партії Регіонів, бувший прем’єр-міністр України
син Віктор (1981) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Олександр (1973) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Балога Віктор Іванович, керівник секретаріату президента
син Андрій (1988) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Богатирьова Раїса, секретар РНБО
син Ігор (1977) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Олександр (1977) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Єхануров Юрій, міністр оборони України
син Дмитро (1975) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Шандра Володимир Миколайович, міністр з надзвичайних ситуацій
син Андрій (1980) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Тарасюк Борис Іванович, голова Народного Руху України
син Олег (1984) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Костенко Юрій Іванович, голова Української Народної Партії
син Ростислав (1980) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Філіпчук Георгій Георгійович, міністр екології
син Олександр (1978) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Андрій (1984) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Гриценко Анатолій, депутат ВР України, бувший міністр оборони
син Олексій, 27 років, даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Матвієнко Анатолій Сергійович, голова УРП «Собор»
син Віктор даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Павло даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Кріль Ігор Іванович, голова ЄЦ, народний депутат України
син Антон (1986) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Чорноволенко Олександр Віленович, керівник Київської МО НРУ, народний депутат України
син Андрій (1987) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Кендзьор Ярослав Михайлович, керівник Львівської МО НРУ, народний депутат України
син Остап (1983) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Зварич Роман Михайлович, бувший міністр юстиції, народний депутат України
син Богдан (1986) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Гудима Олександр Миколайович, народний депутат України
син Юрій (1978) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Андрій (1979) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Білозір Оксана Володимирівна, бувший міністр культури України, народний депутат
син Андрій даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Григорович Лілія Степанівна, народний депутат України
син Роман (1984) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Нестор (1988) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Симоненко Петро, лідер КПУ, народний депутат України
син Костянтин (1977) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
син Андрій (1974) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Ахметов Ренат Леонідович, народний депутат України
син Дамір (1988) даних про проходження служби в лавах Збройних Сил України не знайдено
 
Зрозуміло, що керівники нашої держави можуть твердо розраховувати на рішучу підтримку народів, еліти та збройних сил країн НАТО у випадку російської агресії проти України. Війська НАТО, очолювані принцами крові та іншими представниками родової європейської аристократії, легко подолають опір п’яної російської армії, котра на відміну від професійних армій цивілізованих країн, а також героїчної української армії, не вміє воювати, а лише пиячити та розстрілювати мирних партизанів у горах Кавказу. Велика Британія і вся Європа вважає за честь послати на передову принців Вільяма та Гаррі, а також синів та онуків всіх провідних європейських монархів і політиків, захищати українського президента та урядову демократичну коаліцію. Сини, племінники та онуки Хав’єра Солани й Романо Проді, Тоні Блера і Говарда Брауна, Ніколя Саркозі та Ангели Меркель, а також інших керівників держав, вишикувавшись в колони, попрямують захищати священну Українську землю. Вся Європа розуміє також і свою власну відповідальність за збереження унікальних нащадків української еліти, котрих керівники Євросоюзу заборонять посилати в район бойових дій, а заберуть в Лондон та Париж на час конфлікту з Росією. Головне для спадкоємців Ющенка і Януковича, Зварича та Костенка, Богатирьової та Єханурова, а також інших славних синів українського народу – не дати згаснути священному вогню світського життя в салонах, нічних клубах та ресторанах доброї старої Європи.  
 
І тут остання надія Європейської цивілізації, все ж – на славетного Андрія Ющенка, а також на Олену Кучму. Перший має подбати, щоб не замулилося віковічне джерело шампанського у Парижі, а друга – надавати свій  новий будинок в Лондоні для проведення патріотичних гей-парадів, карнавалів та балів, а також телемарафонів, доки війська НАТО будуть воювати за суверенітет України із російськими загарбниками.
 
Тепер ми сподіваємось всі наші читачі зрозуміли, що в України одна дорога – навпростець до НАТО. Там нас вже стільки чекають не дочекаються. Українського президента, разом із секретаріатом, а також увесь українській політичний клас, разом із вкраденими мільярдами, разом із ненажерливими родичами та нащадками, бізнес-партнерами та секретарками, всіх хочуть бачити в Брюсселі та Парижі, бо не лишилося кому героїчно боронити в Європі високі ідеали свободи, гуманізму та ліберальної демократії від авторитаризму, расизму, ксенофобії, гомофобії та російського шовінізму.
 
Пане Президенте! Не треба брати купу гною, посипати її волошками і переконувати всіх, що це козацька засідка посеред степу!
 
В тисячний раз героїчно піднімаючи келих за Україну та, ризикуючи при цьому втратити печінку, не треба вважати себе спадкоємцем величних гетьманів та руських князів!
 
Коли Ви та Ваші соратники голосно вигукуєте: «Будьмо! Гей!», уявляючи ніби це бойовий клич славетних запорізьких отаманів, то Володимир Путін, враховуючи його щиру простоту та безпосередність, вважає, що це ви, вступаючи в НАТО, голосно та радісно повідомляєте світові про свою сексуальну орієнтацію.
 
І вчинить з Вами та Вашими друзями, відповідно до цієї самої орієнтації!
 

Роман Василишин
Керівник Фонду соціально-політичних ініціатив