Краще ворог хорошого. Або як зробити так, щоб нічого не робити.


Українській політикум ще з радянських часів вмів прекрасно робити дві речі:
1. зобразити кіпучу діяльність.
2. давати дурням право ініціативи.
 
Це саме маємо і тепер.
Ну наприклад пропонується якійсь закон, або треба ухвалити якесь важливе політичне рішення.
Але комусь воно не вигідно, то що робити?
Чесно  сказати: ні шановні нам це не вигідно, або ми хочемо ще поторгуватись, або це взагалі не вигідно товаришам з-за парєбріка, і треба потягнути гуму чи кота за...............
Але якщо ти так прямо зробиш, то все. Всім же стане ясно і що ти не в білому і не на коні і не принц і не працюєш а балоболиш.
То що робити?
Існує кілька методів:

1. Прикритись бабушкой.
Дуже вигідна стратегія, ще з часів перебудови. (Правда це модифікація ще совєцької відмазки про "ПАПРОСЬБАМ  ТРУДЯЩІХСЯ", тоді робили по "просьбам", а при перебуцдові і перших роках незалежності почали на жалість бити).
Ну типу, давайте подбаємо про бабушку котра на останні копійки, або для того щоб отримати маленьку копійчмну........................
І от під таку турботу про бабушку приймалась купа законів котра дозволяла розграбовувати країну гуртом і в роздріб. І все ж для блага чєловєка..............
 
Зараз найчастіше подібними речами зловживають представники Кремлівського блоку. Від їх речників типу Рабіновича, Бойко, Вілкула, Шуфрича та перефорбованого уйобка Павленко або навіть від Медведчуківців.
Вони вам розкажуть про страждання мирних мешканців на війні, про турботу і заботу, про право НА (і там цілий перелік прав на... biggrin)
Ось добре проілюстрована ця маячня:


Але під цією ширмою все частіше виривається їх справжня натура типу ось цього (людина переживає за СВІЙ  НАРОД - СОВЄЦЬКИЙ):

 
2. В ПОГОНІ  ЗА  КРАЩИМ (Або краще або ніяк).
 
Цим гаслом бездіяльність люблять прикривати діячі котрі начебто з демократичного табору. Начебто вони наші. А там хуй його знає насправді чиї (адже сьогодні він такий "наш", а завтра як наприклад Павленко, вже відвертий риг. І якій він насправді хуй його знає).
 
Але метод В ПОГОНІ  ЗА  КРАЩИМ, досить цікавий.
Ну от пропонується якійсь закон. В законі є якісь вади, або він як-то кажуть половинчатий, або не надто радикальний.
І от замість того щоб його прийняти, а потім зайнятись внесенням змін в закон, роблять так:
 
На трибуну вилазить якійсь дуже правильний пацан і починає різати правду в матку...................
 
Наслідок закон не приймається.
Демократи задоволені, що вони ж довели своїм, що ось вони хочуть КРАЩОГО, а не просто ХОРОШОГО.
Ригі теж задоволені, адже все ж лишилось як було. pardon
 
Всім як то кажуть спасібо всі свободні.
 
3. Хід конем. Бійка.
 
Це теж один з прийомів щирих демократів.
Теж, наприклад вам треба прийняти закон, або рішення.
Теж там щось комусь муляє.
 
Що робимо:
 
По-являється герой на трибуні і починає РАЗАБЛАЧАТЬ.
В наслідок чого починаються бійки.
Робота заблокована. Голосування зірвані.
Всім спасібо всі свабодні.
 
Закони чи рішення залишаються не прийнятими.
 
Але на відміну від варіанту 2. виборцям з демократичного блоку, надається можливість ще пару днів погудіти в соцмережах та різних Інторнетах про те, що А  ТИ  БАЧИВ  ЯК  ЦЕЙ  ТОГО  НАІПНУВ, Ай маладец!
 

 

Отакий от короткий перелік основних методів викидання локшини на вуха виборців.
Звісно окрім цих пунктів є і інші варіанти. Бувають навіть брутальні методи, бувають більш витончені. Але ці наведені три метода вони найбільш часто застосовувані.
pardon

Слово (19.05.2015) durdom.in.ua