Українське кіно

Як усі ми знаємо, ще у лютому місяці Верховна рада прийняла закон про заборону російських фільмів та серіалів.
Відтак, за неповні два місяці Держкіно заборонило 27 російських стрічок. Але, тим не менш, закон у силу досі не вступив "через опозиційний блок". Бо ж плохому танцьору шо мішає?.. Ото ж.
От не уявляють представники Лугандонщини свого життя без вєлікой русской культури в українському телевізорі. А тому й накатали аж цілий законопроект про заборону заборони хунтою російських фільмів. І у чомусь навіть трохи праві.
Адже що може запропонувати Українське телебачення замість бєлогвардєйсько-краснознамьонно-мєнтовского російського продукту, якщо увесь цей час воно існувало-то за рахунок кадєтов, солдатов, інтернів, катьок пушкарьових, ліквідацій та ще не заборонених, на його втіху, Радою іроній судьби, опєраций Ы та прочіх служебних романов?
 
От сьогодні спросоння шукав у ящику новини. Знайшов: той-таки "Служебный роман", "Бригаду" та "Принцессу на бобах".
 
Більш-менш адекватні виходи з даного п@здєца запропонували лише Перший та 1+1. Аласанія запропонував замінити російські серіали польськими (що уже не фист успішно втілює), а от 1+1 зняв власну, до певної міри дибільну, сємєйну комедію (як розуміємо, "Свати" своє, нарешті, віджили):

Звісно, читачу, ти спитаєшся: а що, за 23 роки незалежності ми не зняли нічого поприлічнєє?
І звичайно, що ти, читачу, якщо ти хоч кілька разів, як і я томився безсонням, знаєш, що зняли.
Адже у "врємя для взрослих" наше російсько-совєцьке телебачення перетворюється на джерело української культури, історії і прочіх ніштяків, які у нас, як виявилося зі здобуттям незалежності, є. Отже, в той нічний час, коли в загнівающій Європі крутять всяку пошлость, українець має змогу інтелектуально й духовно збагатитися. Стало бути, хоч чомусь Гєйропа може в нас повчитися
 
Ось і вчора о 2:00 на каналі 2+2 показували "Богдана-Зиновія Хмельницького":

Взагалі, Коломойський давно привчає безсонну аудиторію до якісного кіна. Але лише її. Українець з нормальним біоритмом за регулярного перегляду зомбоящика ризикує повільно, але впевнено отупіти.
 
А от Новий канал у "взросле врем'я" просвєщає своїх телеглядачів.
Бувало, дивився я там такі перли вітчизняної документалістики, як "Загублений рай" та "Українці. Віра. Надія. Любов".
В денний же час скромний любитель історії "от сохі" може хіба на всякі пам'ятні дати насолодитись журливими картинами про совкові репресії, як от "Хлібна гільйотина":

 
Якщо ж ми повернемося до художніх фільмів, то згадаємо і іскопаємиє "Пастку" та "Москаля-чарівника", і вже нові фільми - "Поводир" та "Хайтарма". Такого не показують вже навіть у нічний час.
 




 
Та й радянська доба в "оттєпєль" подарувала українцям "Тіні забутих предків" і "Пропалу грамоту"
 


 
Якщо ж українець захоче похіхікать над лєгкомислєнним сєріалом (не бабським сопливим милом, а над чимось на кшталт мериканських "Френдів"), український кінематограф надасть йому старих і добрих (хоч місцями і тупуватих, і пошловатих, але все ж...) "Лесю + Рому".
 

 
Тож, в принципі, в українського телебачення є що показати своєму глядачеві, відмовившись від російського продукту і навіть не звертаючись за допомогою до Європи. Але натомість нам втирають все те ж самісіньке фуфло. Чи то запит населення такий, чи ж державна політика...
 
Добре одне. Те, що в українців є ютуб, Гуртом і Ex.ua.