Укрощение строптивой

Посидел я как то на Донецком форуме и одна шл*ха весь вечер в каждое мое сообщение вставляла свои пять копеек....
 
Ну достала она меня и я решил пробить что это за чудо))... Дальше без комментариев..
 

 
кидаю ей ее фото с инстаграма (вычислил)
 

 

 

 
Вот такя то ху*ня малята....
 
Ну и стишок :
 
Іван Франко (27.8.1856 – 28.5.1916)
 
Р о с і я
 

 
Багно гнилеє між країв Європи,
 
Покрите цвіллю, зеленню густою.
 
Розсаднице недумства і застою,
 
Росіє ! Де лиш ти поставиш стопи,
 

 
Повзе блуда, здирство, плач народу,
 
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
 
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу !»
 
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру !»
 

 
Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
 
Лиш мов упир із серця соки ссеш,
 
Багно твоє лиш серце й душу душить.
 

 
Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
 
Свобідний дух або тікати мусить,
 
Або живцем вмирає в твоїм гробі .
 

 
Тюрмо народів, обручем сталевим
 
Ти обціпила їх живі сустави
 
Й держиш – не для пожитку, не для слави,
 
А лиш для жиру клевретам мерзенним.
 

 
Отак пастух попута коні в полі
 
Через ногу і здаєсь, три ноги вільні,
 
А йти вони ні бігти не зусильні, -
 
То ржать, гризуться спільники неволі.
 

 
Отак і ти поплутала народи,
 
Всім давши зверхні вигляди свободи,
 
Щоб одні одних гризли і душили.
 

 
І хоч всі дружно рвуться з того круга,
 
Та в різні боки шарпають друг-друга
 
Цей колот джерело твоєї сили.
 

 
Журнал «Фенікс», Зошит 7. – 1956. – С. 41-42.