Сусіди. Стара історія.

Надоїв певно вам своїми історіями про минуле. Тут школота як про страшну старовину розказує як пентюхах з 5 гігами  харда мучилась. А я про ті часи коли ЕВМ – це цілий будинок.
Але! Все таки розповім  одну історію. Події реальні. Постараюсь переказати максимально близько до джерела.
1976 рік. Я молодий солдат (салага) служу на 200-ці ПВО. Дєд сержант, якому восени на дємбель готує мене собі на заміну. Ну а я, як справжній українець знайшов земляків в службі тилу,  приміряю собі посаду експедитора і чекаю на молодого сержанта з учебки.
І воно прийшло. Зруйнувавши мої «хохляцькі плани» до нас прийшов Костя Хватов костромской парєнь. Рядовий! Після учебки рядовий? Це або суперзальот, або повний дебіл.
Костя таки був таки тормозом. Конкретним. Його спогади нас вразили. Я  і два литовці Богдунас та Алякнас не вірили своїм вухам. Він розказував, як він в 5 років з бабцьою і молодшим братом «выжрали ведро браги». І про то «как батяня отп-л свою мамку. Бабку то-исть. За то што им с маманькой мало осталось.»
Ви вражені? Ха! Послухайте далі. Постараюсь передати майже дослівно. Читаючи попробуйте О-кати – для більшої наглядності.
«Мы с парнями любили прикОлоться. Вот завклубом запьёт. Танцев нет. Делать нечего. Дак мы браги нажрёмся. Или гнилухи (вино типа «золота осінь»). И прикалуемся. Летом пойдём Комуто на крыльце перед дверью насрём. И стучим. Мужик  с бодуна выскочит «Кто?» И вляпался. А мы в кустах ржём. Прикольно!!! А он дрын схватит или топор. И за нами. А мы кто куда. Прикол!!!
А в прошлом годе. Перед призывом. Нам молодого учителя прислали. Председатель избу заброшенную дал. Он мужиков попросил. Печь переложили. Подконопатили. Окна застеклили. Дак мужики говорили – не такой. Стол накрыл, водку поставил а сам не пьёт.
Да ладно. Решили мы с ребятами приколотся. Насрали. Стучим. А он, барин какой, свет зажёг на крыльце. Увидел. Взял ведро воды и смыл.
Ну мы обиделись малость. В следующу ночь лампочку разбили и снова насрали. Стучим. А он вышел с фонариком. Взял рядюжку с говном и в кусты бросил. А  мы там сидели. Не, ну сволочь шибко умный!
Дак мы ему окна побили. Вот прикол будя. Придёт он к Федотычу. Ну это участковый наш. А мы все не причём.
А он не пошёл жаловаться. Стёкла вставил. И всё.
Дак мы ему сарайчик подожгли. А он сказал нашему председателю «Учите своих дебилов сами.» И свалил. Интилихент.»
Довго я вам оповідав. Але вам це нічого не нагадує. І «срали нам попід вікна і двері». І «вікна нам били». І «сарайчик підпалили». А ніяк їм не доходить чому ми від таких «приколів не тащимся.  
Жаль, що не можемо к той вчитель від тих «дебілів» звалити.
 
А Костю через місяць на свинарник перевели.