Військовий стан? Ніззя. Ви шо? Війни нема.

                         Не внимай пустому слуху, не давай руки твоей нечестивому, чтоб быть свидетелем неправды.          (ІІ Книга Исход 23, 1)
     В Інтернеті, ЗМІ та просто на кухнях домогосподарок обговорюються «два вопроса філософії»: війна в нас з Росією, чи не війна; потрібно вводити військовий стан, чи не потрібно? Я б і не «марав бумагу», та ненароком послухав «мудру балаканину» радника Президента України, помічника міністра оборони Юрія Бірюкова. http://tsn.ua/politika/radnik-prezidenta-rozkazav-yaki-budut-naslidki-pislya-vvedennya-voyennogo-stanu-v-ukrayini-405044.html
     Виявляється пан Бірюков знає всі наміри Росії, що і як Росія хоче завоювати, які її кінцеві плани що до України, як будуть розгортатись подальші події і таке інше. Складається таке враження, ніби Бірюков сам приймав безпосередню участь у складанні цього плану «Хуйлопідороса». І війна в нас ніби й не зовсім війна, і окупант у нас ніби то і не окупант, а так, вийшли російські вояки під вечір прогулятись та випадково заблукали. От і попали на територію України. А те шо зі зброєю, то вона ж їм по штату полагається. Куди ж без неї. Казьонне імущєство. Берегти треба. Ну а що стріляти з неї почали, так то з переляку. Все таки в чужі краї потрапили. Мало хто там по селах, полях та лісах ховається. От пан Бірюков нас і запевняє що війни, як такої немає. Просто донецькі і луганські шахтарі хочуть вугілля в Ростов возити через поле навпрошки, а не через Київ, от і бузять там трохи. Тож їхні вимоги якось частково треба визнати, та й електроенергію з газом їм треба туди подавати, навіть безкоштовно, свої ж люди. А те, що ті шахтарі, які хочуть в Ростов манівцями, стріляють в тих шахтарів, що манівцями не хочуть, так то в нас там ото, чи не то, чи АТО.       То ж про військовий стан поки що мови нема. А як що ввести військовий стан то для народу України це буде страшне ярмо. Економіка перестане розвиватись, ніякі закордонські буржуїни кредитів не дадуть, інтернет і тілівізір відключать, газети перестануть друкувати, телефони та радіоприймачі конфіскують, особисте майно в громадян примусово відбиратимуть для потреб збройних сил, а самих громадян з азаровськими лопатами примусово примусять рити окопи та насипати (Змієві вали). Тож військовий стан – це страшне лихо, тим більше, що Росія не планує захоплювати Київ та Львів, а в терористів місцевого розливу немає сил та ресурсів дійти далі ніж до кордонів Луганської та Донецької областей. Правда про те, що загинули та скалічені тисячі українських бійців-патріотів, пан Бірюков якось призабув. Та й не дивно. Для великого бізнесу людські життя нічого не варті.
     Так оце сиджу тепер і думаю, що мені робити. Піти в магазин по макарони на обід, чи достатньо буде знятої з вух бірюковської лапші. Не знаю кого як, а мене до сказу бісить, коли державний високопосадовець з наглою ухмилкою на морді ліца розповідає всякі небилиці ніби в нас живуть одні ідіоти. Страх введення військового стану цілком зрозумілий. По законах військового часу настає персональна відповідальність кожного громадянина держави, від Президента до бомжа і за невиконання, саботаж чи зраду можна дуже швидко отримати кулю в лоб чи то президенту чи то бомжу. І не віртуальну, а реальну. Оце такі висновки я зробив з «мудрої промови» пана Бірюкова.