Мекало бекало на лугу міражів

Сьогодні, так, між іншим повідомленим, тим, що вже на повну силу люструється прокуратура і що пролюструється по генплану мільйон чиновників, по радіо повідомили, що за Януковичем з України виїхало за кордон п'ятьдесят тисяч самих багатих чиновників, разом із вивезенням туди ж і своїх капіталів. Ластівки гніздечка звили в стрісі. І ого-го, вже, як давно. Тільки в іншому вже лісі, не в нашому вже.
 
Якось хтось розказував при яіійсь нагоді, здається, після останнього поки що Майдану, що - "Ми не допустимо!. -Вони но пассаран! - Вони не втечуть! -Ми перекриємо всі аеропорти і навіть дороги до них!".  І -"Ми їм покажемо!".
 
Да, мабуть, для когось це звучало обнадійливо. І навіть надихаюче героїчно. Як і досі звучить. І від того його рука тягнеться до шафи. Щоб витягти звідти і одягти останню бойову вишиванку. За сто останніх баксів куплену.  Бо так зараз треба. Бо так всі. І сандалі мають бути - один синій, другий жовтий. Щоб ніхто нічого дурного, недайбо, не подумав. А шаровари у вигляді жіночих рейтуз, вже роздають волонтери.
 
Бо козацьких немає.  А рейтузи в цьому сезоні на будь-який смак поки ще є. Бувають навіть з дірками. Що й знімати не треба, коли в півторачку цідиш, їдучи на своєму ДЕУ-Ланос-АвтоЗАЗ на важливе зібрання, а кругом Київ і якогось тихого місця поблизу, ну ніяк немає, хоч лусни. З іншого боку, воно навіть і корисно. Коли тебе ДАІ обганяє і в них вже руки тремтять, що палку держать, щоб тебе зупинити, то висунь півторачку у вікно і переверни дном доверху. А швидкість, та вітер свою справу зроблять. Кажуть, що від ДАІ точно допомагає.
 
І про вибори двадцять шостого жовтня теж щось казали. Що вже, нарешті, не допустять зрадників! Але тепер щось кажуть, що вже й не знають точно, за кого голосувати будуть. То все гадають - за сина Порошенка краще, чи за сина Литвина лучше.
 
Одна баба прицвяшила великий глянцевий портрет біля печі і сказала, що буде голосувати за нього. Бо хоч і знає, що всі вони злодії, але цей злодій їй лицем дуже подобається. Хороший такий, славний хлопчик.
 
То я так собі й думаю, що яку б тут вишиванку не натягали, за кого б не голосували і не захищали там, в АТО, з Україною не розбереться вже ніхто. Бо ця держава давно вже втратила совість. Та, схоже, що й останню клепку в голові.
 
Це держава суцільного кретинізму, зради і марних сподівань обділених розумом овець. Яких колись, та таки виріжуть вже під корінь і продадуть разом з пасовищем. Як, наприклад, Крим. І процес цей вже йде, він знаходиться в серйозній  роботі.
 
-"Первым делом, первым делом самолеты. -Ну а девушки? -А девушки потом!". Заспівав один із нещодавно авторитетних державних діячів, щасливо посміхаючись і піднімаючись по трапу на борт літака. Не озираючись назад і назавжди покидаючи цю країну вічного блаженства.
Щоб не з"являлася вона йому ніколи навіть в міражах.
 
24 жовтня, 2014.
 
                                                                                               ***