Логіка

Не спішить Путін брати Донбас до себе. Може, зі скромності? Чи від чесності? Чи то – не «ісконно русскіє зємлі»? Боюсь, що і не візьме. Чудить Вовік. Розвів на сході сепаратизьму, людей поза законом поставив, а потім кинув.
 
Тепер про «домовлятися» каже. З ким домовлятися? Я собі уявляю, як у народних губернаторів та мерів на тих перемовинах будуть коліна дрижати. Вони ж усвідомлюють, що, навіть, якщо переговори будуть завершені у їх користь, злочини, скоєні ними не забудуться. І, як тільки конфлікт буде вичерпано і сторони зачохлять зброю, вони стануть беззахисними, як рак під час линьки. Зброя – їх єдиний надійний захист. Підтримка людей у них в регіоні далеко не стовідсоткова, а через якийсь час і взагалі буде швидко рухатися до нуля. Закінчиться тим, що будь який співробітник Альфи, переодягнений у тітоньку-кондуктора легко арештує його в центрі Донецька на десять років за проїзд без талончика у минулому році. Незалежно від займаної посади.
 
Я вже років з п’ятнадцять помічаю, що Кремль по відношенню до України інколи робить кроки, які на перший погляд не піддаються поясненню. Скажете, що «умом Рассію нє понять»? Росію то воно, може, й так. Але дії і заяви князів московських врешті-решт піддаються логіці. Проблема тільки в тому, що ми не завжди можемо зрозуміти, чого насправді прагне Кремль. Лише коли мета стає відомою, ланцюжок дій набуває зв’язності.
 
Так чого ж насправді хоче Кремль? Путін вже неодноразово виражав своє занепокоєння тим, що НАТО підходить до кордонів Росії. І Бацька Лукашенкович теж нещодавно прокукурікав на ту ж тему. Та й цим можна пояснити багато, на перший погляд нелогічних, рухів Кремля.
 
Відомо, що Путін каже сепаратистам, щоб вимагали федералізації. Яке їм діло до нашого державного устрою? Все просто. Федералізація України унеможливить вступ до Північноатлантичного альянсу, бо дозвіл на вступ повинні будуть дати всі суб’єкти федерації.  Отже, той страх є реальним.
 
Може, вартувало б на цьому зіграти? Якось вже прозвучала заява, що НАТО готове прийняти Україну у свої ряди. Тепер – наша черга. Турчинов міг би записати відеозвернення до Путіна. Наприклад, таке:
 
Шановний Владімір Владіміровіч, в Україні вже всіх задовбав бардак на Сході. Думаю, Вам вже доложили реальні цифри з референдумів на донеччині та луганщині. Підтримки терористів народними масами, як бачите, нема. Але справитися з ними ми не можемо, бо Ваше бряцання зброєю на наших кордонах дуже збудливо на них діє. У мене на столі лежить запрошення від Андерса Фоґ Расмуссена вступити до альянсу. Думаю, за добу Ви встигнете дати команду на відведення військ від наших кордонів, повідомити по відомих Вам номерах телефонів, що фінансування Ви перекриваєте, і ті, хто вже встиг Вам прислужитися, мають 12 годин на те, щоб перетнути кордон з Росією. Можете навіть нагородити їх медальками. Ми не проти. Це буде вашою внутрішньою справою. Якщо ж не встигнете, я підпишу те запрошення. І за дві доби ми почнемо заливати фундаменти під бази НАТО. Поки що в Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях. В Донецькій та Луганській ми почнемо трішки пізніше.