Легалізація зброї: науковий підхід

З проблемою легалізації зброї серед цивільного населення зіштовхуються навіть ті країни, де володіння нею закріплене законом. Зокрема, у США друга поправка Конституції трактує володіння зброєю, як обов'язок громадянина захищатися від злочинців та іноземного захоплення. Але з мертвої точки легалізація в більшості штатів зрушила лише в 1980-х роках, коли почалася колосальна наукова робота, ініційована Джиммі Картером при Національному Інституті Юстиції. Звісно, Картер - не Турчинов, а Україна - не США, але упороті заяви політиків і журналістів мали би замінити статистично підтверджені заяви науковців. Якими б вони не були, і яку б сторону не приймали.
 

Усі твердження за та проти в усьому світі, загалом, зводяться до декількох тез:
1. Надання права на зброю призведе до масового озброєння.
2. Наявність зброї стимулює насильство.
3. До зброї отримують доступ  бандити.
 
4. Зброя - це спосіб захистити себе й близьких.
5. Зброя вирівнює шанси між сильним нападником і слабкою жертвою.
6. Зброя сама не стріляє.
 
1. Поточні події тимчасово нівелюють аргумент про масове озброєння, тому що терористи вже озброєні, а населення ще ні. Отже, зброю треба або забрати, або дати її іншій стороні. Враховуючи, що наші військові навіть автомат не здатні захистити, то логічніше дати зброю не-терористам і не-військовим. Насправді ж, легалізація зброї вагомо не стимулює її купівлю, тому що це накладає занадто багато турбот на власника.
 
2. У спалахах гніву, можна собі уявити, людина може схопити пістолет - і в п'яному угарі вбити свого товариша. Алкогольний психоз справді можливий, але каліцтва й вбивства у стані зміненої свідомості досить низький і зберігається на однаковому рівні ще 1970-х. Досліди в США показали, що підтвердження зв'язку наявності зброї та насильства немає. Її застосування є логічним продовження довготривалої зміни поведінки. Але це США, знову ж таки, нам потрібні наші досліди... або локальний експеримент.
 
3. Щодо бандитів, то їх мало цікавить легальна зброя, тому що вони її можуть дістати на чорному ринку, де вона буде дешевшою і не буде зареєстрованою.
 
4. Захистити себе зі зброєю, якщо не вмієш стріляти, складно. Тому в разі її легалізації, людей варто навчати. Насправді, цьому ще з СРСР теоретично навчають у школах на ДПЮ та в армії. Але на практиці при мобілізації громадянин і військовий однаково добре вправляється лише в чищені картоплі.
 
5. Злочинці, не знаючи певно, чи її жертва потенційно озброєна, обиратимуть неконфронтаційний напад без насильства. У колі родини до стрілянини, статистично, вдаються дружини, яких тривалий час б'ють чоловіки.
 
6. Спустити курок, націлившись на людину, не так просто, як здається. На це потрібні причини. І після цього наступають ті ж наслідки, що й з використанням ножа, викрутки чи розбитої пляшки ака "розочка". Наявність зброї тільки збільшує покарання - а кому хочеться до в'язниці. Летальність, щоправда, значно вища. Але варто знати, що мисливська рушниця в 11 разів смертельніша від пістолета.
 

Отже, легалізація зброї безвідносно до політичної ситуації має свої переваги та недоліки. Утім, враховуючи поточні події, коли Беркут розстрілює беззбройних громадян, а російські війська під виглядом терористів шматують державу й займаються рекетом, легалізація зброї може стати поворотним моментом неоголошеної війни.
 
Є причини боятися видавати зброю населенню, у т.ч. політичні, але що влада може запропонувати натомість? Сидіти овочем і читати про чергову поразку АТО? А, між іншим, ворожі війська просуваються й скоро вони перестануть вдавати із себе ввічливих людей. Їм навіть при значних стараннях, погано вдається.