Письмо Українців Ординському Хаму

Письмо Українців Ординському Хаму
 
Оригинальный вариант
Выписка из истории Дмитрия Яворницкого, хранящейся в Государственной Публичной Библиотеке, в Санкт Петербурге:
Отвiт Запорожцiв Магомету IV
Запорожские казаки турецкому султану!
Ти, султан, чорт турецкий, i проклятого чорта брат i товарищ, самого Люцеперя секретарь. Якiй ты в чорта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высирае, а твое вiйско пожирае. Hе будешь ты, сукiн ты сыну, сынiв христiянських пiд собой маты, твойого вiйска мы не боiмось, землею i водою будем биться з тобою, распройоб твою мать.
Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Iерусалимський бравирник, Александрiйський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту i пiдсвiту блазень, самого гаспида внук и нашего хуя крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, мать твою въйоб.
От так тобi запорожцi виcказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо i календаря не маемо, мiсяц у небi, год у кнызи, а день такий у нас, який i у Вас, за це поцелуй в сраку нас!..
Пiдписали: Кошевой атаман Иван Сирко Зо всiм кошем Запорожськiм
 

Ти, «президент» гебіст поганий
ПроклЯтий чорта друг і брат...
Ти є на службі в Люциперя
Йому прислужувать ти рад.
 
Який ти в чорта будеш лицар?
Лякав ти сракой їжака...
Ти карлик ботоксний, поганий,
Не схожий ти на мужика...
 
Твоїх братків чорт висирає
І твоє військо ржа з*їдає
Ти забагато хочеш мати...
(а далі крапки.....(тобто мати))
 
Ніколи, нехристь під собою
Не будеш українців мати...
Хоча тобі в безслав*ї цьому
Біжать Гундяї помагати.
 
Ти є лиш Петербургський гопник,
Дитя п’яничок і гуляк,
Свинар Малого ти Єгипта...
Ти є злодюга – не козак!
 
Не можеш бути ти нам братом!
Бо звуть тебе Ординським  катом
Тебе світ блазнем називає...
(Тупіш тебе ніде немає)
 
Хотів ти править третім Римом,
Але подавишся ти Кримом.
Нічого ти не зрозумів,
Бо весь твій мозок ботокс з’їв.
 

 

 
Ось так тобі лист ми писали плюгаве
Підеш  в небуття ти (хоч хочеш ти слави)
На тім кінчаємо, бо числа не знаємо..
Місяць в небі, год у книзі,Україна вже не в кризі!