Безсмертя мертвого воїна.

Хай не знадобиться, але мушу це написати, бо обернутися може по-різному. Рано чи пізно усі помирають. Але зараз, коли війна може спалахнути будь-якої миті маю повісти те, що знають насправді  усі та не пам’ятає майже ніхто. Це важливо, бо це правда про смерть. Знаймо ж, що смерть то тільки Перехід до іншого Буття, до іншої реальності. Звісно ж міняє цей Перехід багато чого, але я маю твердий намір продовжувати боротьбу за Україну навіть якщо й загину. Для мене смерть не стане завершенням Боротьби, а лиш значною зміною її засобів та методів, бо одних можливостей не стане, але замість них  додадуться інші, в чомусь навіть більш дієві. Гадаю, що багато моїх  братів та сестер, тих кого покликала Україна на буремний шлях  Священної війни в обороні Правди, Волі й Честі української,  також  жадають не спинитися за жодних  обставин, хоч і не кожен вірить, що то є можливим. Але це можливо! Усе залежить від нас самих, від нашої мотивації та Сили наміру. Так  є  в усіх  світах, але тут, у світі явному це не завжди й не для всіх  виглядає очевидним. Та в навному світі ці Закони набагато виразніші. Отже, що ж  робити у випадку смерті? Головне тут те, на якій думці, ідеї  ми сконцентруємо увагу, а тому необхідно зберегти  максимум спокою, у жодному разі не потрапити у лабети відчаю! Справа в тому, що час на те все для більшості людей обмежений. Залежить це від того яким є реальний духовний рівень воїна, що поліг, наскільки чиста його душа. Тобто від вантажу який беремо із собою. Сама боротьба за Україну значно очищає її лицарів, але певний вантаж  в-основному лишається, тут виняток  є тільки для справжніх святих, а їх одиниці. Тому нам, звичайним людям ще треба зуміти зосередити свою увагу на головному, сформувати чітко свою мету.  І здійснити це допоможе любов, любов до України! Саме так, любов до України й жадання боротьби за неї допоможе зберегти Свідомість й не поринути надто далеко. Тобто сила наміру продовжити боротьбу, а також  сила  любові допоможуть діяти у війні далі. Коли вдасться опанувати себе одразу, то далі вже буде легше й можна буде дослідити свої нові можливості. Стосовно того, що хто побаче  Там, то це буде різнитися в деталях залежно від віросповідання та взагалі світогляду людини, це нормально. Головне не забути хто ми і чому ми тут, не забути що боротьба триває і ми потрібні живим нашим побратимам у цій Священній війні! Ми зможемо бачити й чути те, що раніше не могли, опинятися будь-де миттєво й будемо невразливі для різної зброї. І зможемо у різний спосіб попереджати наших  про небезпеки, ворожі плани, та й нищити ворогів теж  буде можливо!
Не зупиняюсь на деталях, бо хто зможе той розбереться, а головне що мав сказати сказав. Хай не знадобиться нікому, я хочу щоби ми всі вижили в цій війні, але це треба знати. А мій намір непохитний і я знаю що робитиму якщо що. Слава Україні!