Досить боятися! Нехай нас бояться!

Телевізійну картинку з колонами російських військ в Криму абсолютна більшість населення Росії сприймає з гордістю та «чувством глубокого удовлетворения».
Вони переконані, що вже перемогли.
Чи дійсно це так?
І так, і ні.
Вони перемогли лише в інформаційній війні та перемагають у психологічній.
Але, чи варто нам боятися настільки, щоб панічний страх паралізував волю, а в декого - мозок?
Ні! І ще раз, НІ!
Нехай бояться нас!
Російський окупант, який несподівано для себе без бою ступив однією ногою на НАШУ землю, насправді, побоюється (хто б там що не говорив інше) зробити другий крок, оскільки не знає, що його очікує попереду.
Однак, він (окупант) усвідомлює, що більше подібних (як це було в Криму) «парадів» не буде, а зустрічати його «з хлібом і сіллю» вийдуть, можливо, лише ті, хто «соскучился за совком».
Лише з фізичних причин (за віком) та теоретично таких «особей» може бути лише третина від дорослого населення Україна та й то при умові, що вони аж настільки «соскучились», що не «накладуть від страху в штани», усвідомлюючи, що все зможе змінитися і їм пригадають «де ти був і що робив» .
Решта українців застала «совок» або у своєму ще доволі молодому віці та, з цієї причини, не встигла «засмакувати» його смак, або його навіть не нюхала.
Саме це разом з іншими причинами, а також наочний приклад СПРАВЖНІХ ГЕРОЇВ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ», які свідомо йшли під кулі за свою свободу (не плутати з "СВОБОДОЮ"), стримує Росію від подальших кроків на східну та південну частини України, допоки там не підготовлено сприятливі умови (як це було зроблено в Криму).
Відтак, на сьогодні усім силовим відомствам України необхідно не дозволити Росії це зробити.
І зробити це потрібно терміново.
Світ зрозуміє найбільш рішучі та безкомпромісні наші дії.