Фкантєкстє від Канаріса 9-15 лютого 2008 року

Коли наші правоохоронні органи кажуть «А» мені хочеться сказати б… с… то ж просто п…! Бідного Рудьковського закрили в капезе! Ото відколядували, воду посвятили, трьох святих провели і закрили підлого корупціонера. Закрили якраз так, щоб скоро відпустити. А шо? Ото не було як займатися законністю!
 
Грудень – до нового року готуємось, січень – свята! Як хто і виходив на роботу в прокуратурі то тільки щоб похмелитись та відпочити від пиятик. А Віктор Андрійович взяв та спитав – а як там Коля? Ох нікуя собі! А Коля класно! А тут і Юлія Володимирівна так просто запитала, - «А Коля… Він як?» Ох, ібанаврот! А Коля ж класно! А шо йому, Колі зробиться?! Міністром транспорту був? Був! Ну от і все! Жизнь удалась! Ну, можуть бути і нюанси… Але в даному конкретному випадку – всьо пучком! Але ж питали… І Віктор Андрійович питали, і Юля Володимирівна… Та шо там багато говорити - навіть Віктор Федорович перепитував та Нестор Іванович цікавилися, - «Так ти, Коля, Париж бачив… Ну-ну…». Всьо. Закрили Колю. І відрапортували. За два тижні відпустять. Цікаво – кому Коля віддасть 13 млн. американських президентів, які, як подейкують деякі несвідомі пліткарі, у нього хочуть?  Це ж треба таке придумати, що з Колі наші безкорисливі правоохоронці вимагають гроші! Ні! Не з тих людей працівники української Феміди, щоб вимагати хабарі! Не з тих людей, Микола Рудьковський, що хабарі даватиме. Я так думаю, що він просто пожертвує гроші на пенітенціарну систему України! Візьме та дасть. Тому що добрішими люди стають після капезе.
 

 
«Рудьковський в СІЗО в Аскольдовому провулку, де його зараз пресують, щоби він підписав протокол про ознайомлення з матеріалами справи. Мовляв, якщо підпишеш, слідчий відкличе з суду подання про арешт. Не підпишеш - буде тобі обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримання Рудьковського - це свідчення розумового рівня й професіоналізму Блажівського. Річ у тім, що слідство в кримінальній справі по обвинуваченню Рудьковського було завершено 21 грудня 2007 року. Але він стяв тягнути з ознайомленням з матеріалами. Я б на місці слідака зробив би просто - встановив би графік ознайомлення - щоденно з 7-00год. до 22-00год. І нехай кожного дня Рудьковський приїздить з адвокатом та читає. А якби обвинувачений разо о 7-00 не з*явився б - виніс би постанову про його привід, доручивши виконання постанови СБУшникам. А якби пару разів не з*явився на призначений час захисник - вніс би до суду подання про відсторонення захисника від участі в справі. Запевняю, що через тиждень Рудьковський би не витрмав і підписав би протокол.
Це - законний варіант. Але він досить клопотний. Тому насправді все було по-інакшому. Цілий місяць Рудьковського ніхто не чепляв, бо в прокуратурі святкували спочатку католицьке Різдво, потім - Новий Рік, потім православне Різдво, потім - Старий Новий Рік. Потім - переймалися річним звітом. А схопилися аж наприкінці січня, коли пригадали, що ось-ось закінчеться двомісячний строк досудового слідства. Тоді Блажівський, порадившися з Медведьком, розпорядився внести подання про зміну запобіжного заходу й затримати обвинуваченого - щоби примусити негайно підписати протокол про ознайомлення з матеріалами справи.
Я ж кажу про Блажівського - був би мозок, був би струс. Питання навіть не в тому, що прокурор Києва не хоче працювати по закону. Він хоче. Але не може й не знає як. Бо ніколи не пробував.»Володимир Бойко, ОРД
 
Ото, як Колю випустять, то я тоді піду у нього інтерв’ю брати. А шо? Це ж єдиний, фактично, персонаж, який постраждав від «оранжевого терору». Таких людей треба цінувати! І, я думаю, оцінять! У травні Миколу Рудьковського нагородять орденом «За заслуги». Як Колесникова. Його теж арештовували. Якраз так арештовували, щоб будь-який адвокат міг витягнути клієнта назад. Щоб менше пацани тратились на апеляції та суди на відшкодування збитків. Так, лох – це доля! Доля великої країни!
 
А зараз Коля захворів. Взагалі, я дивлюсь, що наші чиновники страшенно хворобливі люди! Ви пам’ятаєте Різака? Здавалось – кров з молоком! А як тільки треба було ненадовго сісти в тюрму – його скосила зла недуга. Вилікували дивом! Прикладали Прошкуратову. Ото й тепер, та сама команда реаніматорів, яка рятувала Різака – Шуфрич, Карпачова і т.д. – пішли рятувати Рудю. А Прошкуратову чому забули? Якщо на Миколу не покласти Прошкуратову – то нічого не вийде! Його не випустять! Ну як можна так непрофесійно рятувати друга! Ну я розумію, Нестор – дітьо марожене, палкий, молодий. Але Сівкович! Старий кусаний в боях вовк! І не відбив Колю у ментів! Пів-«Бориса», кажуть, поламали депутати, а Колю не відбили…Слідом за класиком я повторю: «Рудьковский, конечно, великий герой, но зачем мебель ломать?»
 
Як же Миколу якнайшвидше визволити з в’язниці? Гм… Є у мене одна ідея. Треба притворитись мертвим. Отако лягти – мешти шпіцами в софіти, зверху – тюль, а  на подушечки за гробом значки «ГТО» і «Гербалайф», які Коля чесно заробив у цьому житті. Це буде дуже легко зробити, бо, згідно з фольклором «Мертві сорому не знають!» так само, як і Микола. А якщо так притворитись, то з тюрми полюбе випустять, хоч би й на власний похорон. Це що не поважна причина?...
 
А тепер трішки фізики та хімії. Природний газ, як відомо, не має ні запаху ні смаку, легший за повітря і надзвичайно горючий. Тому, щоб присутність такої  речовини відчувати, до нього додають одорант – спеціальну пахучу речовину, яка й надає газові запаху. В Україні одорантом є славнозвісний «русскій дух». Хто не знає з чого складається «русскій дух», я поясню. Значить, для приготування Русского Духа берем газ по 50, пару мільярдів доларів зі Стабфонду і трошечки російської демократії. Але, так як відомо, що газ і гроші не пахнуть, а російська демократія закінчується акурат там, де починається український газопровід, то суміш треба настоювати на ядерних ракетах і пахучих солдатських онучах. Запах, одержаний від поєднання новітньої зброї і славних традицій добросусідських відносин здатний кинути в піт всіх – від «молдаванина до фінна». От він і є «Русскім духом».
 

 
«Русскім духом» цього тижня в Україні війнуло так, що захотілось в Європу не тільки відкрити вікно, а й прорубати двері і перенести всю Україну десь в район Антарктиди. При чому, тут залишити всю нашу владу разом з трубопроводами – один чорт наша верхівка придатна тільки для того, щоб відстоювати інтереси Газпрому і забивати щороку більший болт у труну енергетичної незалежності держави.
 
У 2006-му році нам розказували про те, що Україна купує газ за високу ціну, а транспортує за мізер. І якщо порахувати - правильно порахувати! – то ще не відомо хто кому буде винен – ми Росії за газ чи вона нам за транзит? Так чому ж не порахували? Ми мали договір до 2010 року на постачання газу. Договір між Газпромом і НАК Нафтогаз. У тому ж договорі йшлося про транзит газу. Плюси – Газпром несе відповідальність перед Нафтогазом за постачання газу і ціна на транзит регулюється тим же договором. Тобто, якщо Газпром каже нам, – «Братья, а купите у нас газку по 300 баксов! По-братски!» То ми, по-братськи, їм підіймаємо ціну на транзит і, за великим рахунком, нам абсолютно все рівно за якою ціною нам продають газ – братською чи ринковою.  Просто? Просто. Але, як кажуть все ті ж брати, - «Простота – хуже воровства.» Тому від простоти відмовились на користь кращої від неї якості. Є така підозра, що від простоти відмовились за спільною згодою і Київ і Москва.
 
Ось уже два роки, як після перемоги Івченка під Москвою, ми не беремо у клятого Газпрому ні понюшечки плебейського москальського газу, бо це ж нижче від нашої національної гідності!  А постачає нам елітні азійські сорти газу, після вишуканого купажу, компанія РосУкрЕнерго. Оце і є результат вікопомної перемоги Івченка – Україна транспортує газ Газпрому за цінами, яких сама змінити не може, а  Газпром не має ніяких зобов’язань перед Україною, бо постачає газ сюди посередник. Тепер, після нової перемоги, про яку прокричали всі – від Ю до Ю – змінилися посередники, але не принцип. На додачу – зараз Газпром через нове СП входить і на внутрішній ринок України. Таким чином перед Україною ніхто не має ніяких зобов’язань, а тільки постійні претензії. Ще одна така перемога і можна буде вішати триколори над адміністративними будівлями Києва. Цікаво чи обговорював Ющенко питання свого працевлаштування директором Малоросійської колегії? А Тимошенко було б незле написати резюме і послати в Газпром. Може там ще залишилось вакантне місце секретарки…
 
А тепер давайте поговоримо про щось добре. Цього тижня 223 Віні-Пухи прийшли до Кролика. Віні-Пухи на те й Віні-Пухи, що мають в голові тирсу а в руках повітряні кульки. А ще, у них усіх такі хлєбала, що стає сумно за бджіл – меду після тих медведиків не лишиться.
- Так вам зарплату чи «НАТО- НІ!»? – запитав їх Кролик
- І таво і другова пабольше!  - дружно відповіли вініпухи і, за древньою донецькою традицією закрили Кролика в норі. Але западенські Кролики – вони неправильні кролики. Часто вони прагнуть вкусити руку, яка пахне капустою…. Кажуть пліткарі, що Яценюк покусав Шуфрича! Боже ж мій! Бідний Нестор! Його обливали кефіром, його били дверима в ЦВК у 2004-му, кусали за руку, а при спробі звільнити Рудьковського з лабет закону на нього кинули машину!  Не того персонажа назвали Безсмертним, ох не того!…
 

 
А зараз – найважливіше. Я просто процитую:
 
«Більше сотні працівників ДАІ і Беркута 6 лютого влаштували бійку в ужгородському ресторані, повідомив сьогодні на прес-конференції мер Ужгорода Сергій Ратушняк.
За його словами, бійка сталася "в громадському місці з використанням бейсбольних біт і вогнепальної зброї. Тільки дивом не постраждало цивільне населення…
…Як повідомив прес-секретар міського голови Олег Подебрій, 6 лютого 2008 року в ужгородському ресторані "Деца у нотаря" група працівників Беркута в кількості 20 людей проводила бенкет. У цьому ж закладі відпочивали працівники Закарпатської ДАІ, які проводжали своїх кіровоградських колег.
Із нез’ясованих  причин між працівниками правоохоронних органів зав'язалася бійка. І охоронці порядку вийшли "з'ясовувати стосунки" у двір ресторану.
Працівники ДАІ викликали підмогу, і до ресторану прибули їх колеги. У свою чергу Беркут викликав свій черговий наряд та інших працівників, які також приїхали і включилися в бійку. Потім за дзвінком громадянина Л., який також брав участь в бенкеті з беркутівцями, в ресторан прибули невідомі з бейсбольними бітами. Останніми на місце бійки приїхали представники спецпідрозділу Сокіл.
У бійці серйозно постраждав один з правоохоронців, решта отримали легкі травми і по допомогу не зверталися.  
Зараз міліція розшукує учасника подій громадянина Л. і людей з бітами". Кореспондент
 
Гвардійці Гелетея проти мушкетерів Балоги! Молодці! Кого треба бити, щоб усі боялися? Мене цікавить, а хто ж той громадянин Л. і молоді люди з бітами? То, напевно, також силова структура. Схоже, це були співробітники  Іршавського райвідділу рекету. Але може бути, що то були хлопці з підрозділу швидкого реагування «Баклан» Закарпатського обласного комітету по боротьбі з доходами громадян. Ну, у будь якому випадку, всі свої були!
 
Ну що ж, живенько так і в темпі наші політики рубають всі три гілки влади, на яких може сидіти нормальна держава. Депутати уже довели всім, що країні набагато краще коли вони не працюють. Народу реально все одно чим вони займаються – дують в дудки чи пускають кульки. Прем’єрка доводить, що головне почати, а закінчать все одно інші і це будуть їхні проблеми. Президент уже нікому і нічого не доводить – пізно.
А нам важливе тільки одне: чим би діти не тішились – тільки б не джипом! Їх джипи для нас смертельно небезпечні.
 
Ага! Ледь не забув!
Владимир Владимирович, это... Если страшно - вы не думайте. Ведь  мы же не ежики, чтобы нас пугать.