Ірпінська рапсодія

 
Накивав п’ятàми ректор
хутко з полуночі,
залишùв мєнтам браслета,
а Сіркòві – очі...
 
Кожен день в усіх новинах
ірпіняцька хаща
й щогодини без упину
ректорова паща!
 
Кажуть, брав бабло потроху
ректор зі студентів (!),
а, до того ж, ще й студенткам
винний аліментів (?).
 
Тож, щоб розгребти потроху
купу цього бруду,
прокурори «пєдагога»
потягли до суду.
 
Тільки десь не там вхопили
чи надто тягали,
бо чорти його скрутили,
аж штани спадали!
 
Ескулапів притаскали
йому в суд до зали.
Ледве насмерть, коновàли,
не залікували!
 
Та, хоч ректор був ніякий
й схожий на котлету,
втік, мов пташка від собаки,
позбувшись браслету...
 

      
*  *  *
Щоб не влипнуть до параші,
краще хутко змитись!  
Бо, дивись, поможуть наші
двічі застрелùтись!!!