«Якщо етнос почне розбігатися ...»

Тут добродій Карт спробував розібратись, чи варто … «нам готуватися до громадянської війни (нас до неї готують ПР і "Свобода") чи спробувати уникнути війни?»
 
Цьому передували дві тези …
 
1. «На чому тримається влада ПР (поки нею не зруйнована остаточно процедура виборів)?
На підтримці свого етносу.»
 
2. «Отже, найпершим завданням ПР є тримати свій етнос при собі. Якщо етнос почне розбігатися, ПР вдастся до громадянської війни. Інших варіантів для неї не існує.»
 
В яких варто розібратись, щоб не зробити помилки в висновках щодо необхідності підготовки до громадянської війни.
Крім того не дуже зрозуміло яким боко до ініціації громадянської війни саме ВО «Свобода». Невже так  «антифашиський»" мітинг вплинув?
 
Дійсно в 2004 ПР спиралась на підтримку свого електорату, чи як сформулював Карт – етносу. Для загострення його мотивації на виборах були застосовані технології «Україна трьох сортів» та «Северодонецьк-федерастичний».
 
Відповідно у 2010 свій електорат ПР «розігрівала» необхідністю реваншу за «помаранчевий» шабаш що принизив їх в особі Овоча, який упіймав у 2004 облизня, а помаранчевий електорат досить успішно розмивала застосовуючи технології «противсіх» та «всівониоднакові», використавши частину інтелігенції, схильної до естетичного пошуку та нестандартно-дуркуватих рішень.
 
Вибори 2012 продемонстрували небезпечну тенденцію переходу ПР до старої й випробуваної практики … «совершенно неважно, кто и как будет в партии голосовать; но вот что чрезвычайно важно, это кто и как будет считать голоса», при якій електорат вже не настільки конче потрібен. Його можна замінити ефектними картинками зграй бритоголових «журналістів» чи щось на їх кшталт у «зомбоящику».
 
То чи справді мова йде про громадянську війну?!
 
А власне чим відрізняється життєва ситуація електорату ПР від ситуації громадян України на її заході чи в центрі? Та нічим, за три роки створена одна й та ж «зона» для всіх хто проживає на її теренах.
 
Тоді власне пораду Тимошенко до опозиції … «зосередитися на постійних зустрічах з людьми по всім містам та селам. Ваш зв'язок із народом України – це єдиний рецепт змін, це єдине, на що варто зараз витрачати безцінний час.», доцільно в першу чергу спрямувати на схід та південь України, з пропозицією долучитись до плану побудови нової країни, де всім би без виключення її громадянам жилось би добре, при бажанні зреалізувати свої потенційні можливості, хист та талан.
 
І тоді взагалі відпаде небезпека розглядати «громадянську війну», як можливу перспективу ближчого майбутнього для України. Бо коли у всіх громадян України існує тільки один ворог, а саме ПРдуняча «влада», то це вже абсолютно не громадянська війна, це просто джерело влади бере її у свої руки.
 
Ось до цього і варто готуватись більш ніж серйозно ...
 
P.S.

Юрий Нестеренко август 2008

«Государство - твой враг
 
Государство - твой враг. Что б ни врали экранные шлюхи,
Наихудшее зло - не извне, а всегда изнутри.
Государство - маньяк, отбирающий хлеб у старухи,
Чтобы бросить ей корку и требовать: "Благодари!"
 
Но не хлебом единым! Движеньем начальственной брови
Государство командует ей: отдавай сыновей!
На убой шагом марш! Государство не может без крови!
И не чьей-то чужой и абстрактной - конкретно твоей.
 
Государство - твой враг, что наглее любого бандита:
Ты - преступник, коль только посмеешь себя защищать!
С деликатностью танка и светлым умом троглодита
Государство всегда отвечает одно: "Не пущать!"
 
Что бы труд ни взрастил, что бы ум и талант ни создали -
Государство придет и наложит когтистую длань,
А для самых везучих оно отчеканит медали,
Бесполезною медью платя за кровавую дань.
 
Государство - твой враг. Враг безжалостный, жадный, жестокий.
Воплощение силы, которой не нужно ума,
Ненасытная тварь, паразит, выпивающий соки,
Чья эмблема - не флаг и не герб, а война и тюрьма.
 
Но и это не все. Ему мало и денег, и мяса -
Ему души, твою и детей твоих, вынь да положь!
Чтоб гордилась кнутом и оковами рабская масса,
Чтоб привыкла с пеленок хлебать ядовитую ложь.
 
Государство - твой враг. Враг любого, кто мыслит некстати.
И, чем льстивее пафос высоких державных речей,
Тем сильнее оно ненавидит того, кто не в стаде,
Кто не ждет калачей и плюет на его палачей.
 
И страшнее запретов, страшнее тюрьмы и параши
Пустоглазые толпы, вопящие хором: "Ура!"
Государство - твой враг. Оккупанты не могут быть "наши",
Даже если вчера с твоего они вышли двора.
 
Государство - твой враг. Твой. Какие бы козни и беды
Ни чинило соседям оно, понадеясь на куш,
Победители - первые жертвы преступной победы:
Восстановят руины домов - не развалины душ.
 
И опорой кровавому монстру, что лжив и корыстен,
Равно служат продажный подонок и честный дурак.
В нашем мире немного простых и незыблемых истин:
Кони любят овес.
Сахар бел.
Государство - твой враг.»