МИ і КОНТРА

Колись буде, наприклад, 2037-й рік. Може буде  Апокаліпсис, де переплетуться жах   і остання надія… Чи буде так чи ні -  хто знає.  Але щось буде. Проте  що нам, більшості  тутешніх, буде  до того? Нас цікавить сьогодення, від якого залежить майбутнє.
 
Тоді, у 37-му році багато з нас будуть або вже нюхати амброзії у райських кущах, гламурно поправляючи стомленими від цокотіння  по клавішах у земному житті кінцівками ледь вагомі  білі пухнасті  крила за спиною, розслаблено й привітно посміхаючись апостолу Петру біля санпропускника – привіт,  Петро!..
 
Або, перед’являючи  синє пацаняче татуювання на грудях або, пардон, сраках, охоронникам, які раніше потрапили в альтернативний райським кущам простір, і які хто почесно відповідають за технологічний процес  підтримання оптимальної температури казанів із чорною рідиною - будуть гучно стукати себе у груди.
 
Проте, звісно, через 20 років знайдуться й такі, які зараз є серед нас. Вони будуть і тоді ще на Землі – не усвідомлюючи поки того унікального щастя бути хоч трохи часу на ній – вони будуть у розквіті сил. А в декого  з них мудрість  сягне неосяжного рівня.  Заздрю їм, бо вони будуть у тому майбутньому зсередини, а я лише ззовні. І водночас не заздрю, бо мудрість – це величезна відповідальність. А ми звідти, з тих райських кущів або чорних казанів,  будемо лише спостерігати, не маючи змоги змінити минуле.
 
Але, якщо мені випаде жереб таки нюхати амброзії, а не варитися в казані, щось підказує мені, що буду це робити це серед силу,  вдаючи  себе щасливим. Але як мене буде нудити!  Бо сором! Чи все я зробив, щоб змінити майбутнє – «чтобы не было мучительно больно…»?
--
Вибір. Що воно таке? Зазвичай і найпростіше – це вибір між 1 і 2, між А і Б, білим і чорним, круглим і квадратним… Так було багато років. Від 1917-го до 1990-го який був вибір? Лише КПРС  і  не КПРС.
 
Чи була тоді теорія виборів, політологія, політоніка? Може. Я про це не знаю. Знаю, що була Історія КПРС, Науковий Комунізм, Науковий Атеїзм, Політична Економія…
 
Раптом… вєтєр пєрємєн, пєрєстройка, рыночная економіка, свобода слова, Коротич, Огоньок, ГКЧП, Форос, Горбачов… Ура! Білоруськи ялинки (саме про них нагадала ноосфера новоявленому Гаранту через 20 років)... Незалежність!
--
Той, хто пам’ятає ті буремні роки, був майже впевнений, що комунізму гаплик навіки, що стара політична компартійна система сконає, найкращі сини й доньки України створять щасливу, заможну, справедливу й найпотужнішу на континенті Державу! Що треба було зробити для цього? Серед іншого, чи найголовніше – політично  позбутися тих, хто «вірою і правдою служив великому й непорушному», знищити КПРС  і КПУ, створити нові сучасні політичні партії. Не вийшло.  Навпаки, ті, кого треба було позбутися, очолили процес.
--
Що ми маємо зараз? Близько 200 партій. З них біля 30-ти бере участь в перегонах. Пересічний громадянин (хто знає, хто його «пересікав», ну то таке…)  наче би має прийняти рішення,  вивчивши або побіжно ознайомившись із програмами партій,  хоча б лідерів у перегонах?  Ага, щас! Отож!  Судимо про партії по бігмордах, гаслах. Як це все осягнути без вивчення програм? Може попрактикуємось?
 
Тій простій таблиці, яка трохи нижче, вже більше 20 років. Вперше її надруковано на друкарський машинці «Ятрань» вагою 30 кг, коли ще майже не було ПЕОМів  та кртих лазерних принтерів, коли єдиною партією в  СРСР була комуністична, а мова - російською.
 
Ця таблиця поклала початок серії робіт з політоніки професора Київської Політехніки Є.А.Мачуського.
 
http://fotka.name/img/2012_10/img_508a2a7ea06cb.JPG
(Вибачте, що таблиця надана за допомогою посилання. Технічно інакше поки зробити не зміг.)
 
Маєте хвилинку (не більше) – тоді максимально швидко, не заглиблюючись в терміни, виберіть з першої колонки блок, який Вам найбільше імпонує – верхній або нижній.
 
Також швидко виберіть у другій колонці блок, який вам ближче.
 
Далі – теж саме зробіть з третьою колонкою.
 
Якщо, крім клавіатури та миші, маєте ще кулькову ручку та клаптик  папірця – запишіть цифру, яка вийшла.
 
Тепер, якщо ваша ласка, подумки заповніть таку цю табличку за представника  політичної партії. Ну, хоча би «ОО Батьківщина», «Свобода», «Удар», «КПУ», «Вперьод»…
 
Важко? Авжеж! Але ж тут вибір аж з вісьмох варіантів, а не з двох (де була КПРС або її ворог)...
 
Звісно, можна табличку зробити більшою і цифірь було би не 8, а 16, 32, 64, 128, 256…Більше того, на Землі нема абсолютно однакових людей, кожний з них – унікум. Принаймні ті 6 мільярдів, які живуть зараз, відрізняються один від одного щонайменше за 32-ма ознаками (а це приблизно 2 в 32-му ступені).
 
В нашій неньці, в Україні, нас приблизно 50 мільйонів, тому таких ознак мінімум 25. При цьому майже кожний вважає, що здатен заснувати партію або принаймні створити в ній фракцію.
 
Колупались з величезною таблицею ніхто не буде, бо й часу вже нема та мозок людини може біль-менш впевнено оперувати з 5-8 штуками перемінних.
 
Тому, цілком природно, що й головних претендентів у виборах лише 5-8, і тому й тест простий.
--
Далі курсивом подано (в моєму з гулом перекладі) текст, наведений в товстому підручнику Ректора Міжрегіональної Академії Управління Персоналу (МАУП) пана Щокіна, який використав ці матеріали без посилання на першоджерело, і які виглядають збоку наче його власна розробка. Це ж стосується наведеної таблиці й низки інших матеріалів, розроблених згаданим професором пізніше, в 1990-95 роках, коли політонічні дослідження ще не були кон'юнктурними і замовними.
 
Отже, розшифруємо цифірі.
 

Те, що стосується Вас персонально і партії, політичної сили, програми:
 
1.Ви - прихильник колективної діяльності, шанувальник організованої влади, переконаний інтернаціоналіст, космополіт. Політонічний ярлик - "комуніст".
 
Комунізм (космополітично-авторитарний соціалізм).
 
2. Ви - прихильник суворо організованої діяльності, поборник жорсткої авторитарної влади і сильної імперсько-національної державності. "Фашист".
 
Фашизм (імперсько-національний соціалізм).
 
3. Ви - прихильник колегіальних дій, свідомого самоврядування, не надаєте особливого значення національним відмінностям. «Соціал-демократ".
 
Соціальна демократія (інтернаціонально-анархічний соціалізм).
 
4. Ви - прихильник узгоджених дій, свідомого підпорядкування правилам, поборник народності і національної державності. "Християнський соціаліст".
 
Християнський соціалізм (національно-анархічний соціалізм).
 
5. Ви - поборник особистої свободи, прихильник законності і міцної влади, не надаєте значення національним особливостям. «Конституційний демократ".
 
Конституційна демократія (космополітичний-авторитарний лібералізм).
 
6. Ви - індивідуаліст, прихильник жорстко організованої влади і національної державності. "Конституційний монархіст".
 
Конституційний монархізм (національно-авторитарний лібералізм).
 
7. Ви - переконаний поборник особистих свобод, противник жорсткого адміністрування, не надаєте значення міжнаціональних відмінностей. "Ліберал-демократ".
 
Ліберальна демократія (інтернаціонально-анархічний лібералізм).
 
8. Ви - прихильник особистих свобод, свідомого самоврядування і національної державності. "Християнський демократ".
 
Християнська демократія (національно-анархічний лібералізм)

Звісно, у кожного своє розуміння справедливості, незалежності, свободи. Є християни, мусульмани, атеїсти, жебраки, олігархи, футболісти, фотомоделі, гоміки, алкаши. Нагадаю лише, що політична партія (від лат. Partio – окрема справа, частина) - це політична організація, найбільш політично активна й організована частина соціальної спільноти, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільності, здійснювати практичну роботу із задоволенню інтересів. Зміст діяльності політичної партії - завоювання політичної влади в державі та реалізація своїх програмних концепцій (економічних, ідейно-теоретичних, політичних) за допомогою законодавчої, виконавчої та судової влади.
 
Що, всі 200 партій мають на меті завоювання влади і реалізацію своїх програмних концепцій?
 
Ті, хто фахово займаються класифікацією партій, мабуть розділяють  їх за класовою приналежністю, за відношенням до суспільного прогресу (радикальні, консервативні, реформістські), за формами і методами правління (ліберальні, демократичні, диктаторські) тощо тощо.
 
Знайшов, що і світі приблизно 600 назв партій, з них більше 200 в Україні.
 
Найважливіше, що відрізняє нашу ситуацію від ситуацій, намальованих у дисертаціях та підручниках – це її величність ВЛАСНІСТЬ. Коли вона, власність, попереду всього, ця таблиця волає: «Я не винна! Дійсність не відповідає теорії!»
 
Чи зможе хтось відповісти, якому з пунктів 1…8 таблиці відповідає «Партія» Регіонів? Я стверджую, що пункту 9 (дев’ять). Тобто – нема такої партії! Але ж вона є! Тому й таблиця і вся класифікація геть спотворюється. Бо нема у класифікації вчених-теоретиків  партії таких зухвалих брехунів і ворюг, для яких народ - бидло, а Держава - лише територія, колонія...
 
Якби в ПР були лише класичні олігархи, які заробили, саме заробили, свої мільярди. Я би в них спитав: Навіщо вам там влада, якщо ви все і так маєте? Вони, олігархи, такі, що не вкрали, або навіть хитрістю отримали статки, скориставшись недолугими законами – почухали би потилицю і подумали: а й дійсно, на кой хер нам сидіти у Верховній Раді, приймати сотні законів, які не виконуються, опікуватись пенсіонерами, спудеями, медициною, каналізацією?.. Якби їм була гарантована недоторканість капіталів в обмін на безумовне  інвестування капіталів туди, де вони зароблені,  - не було би ніяких ПР. І пішли би геть самі.
 
Дзуськи! Влада їм потрібна, щоби захистити те, що в них є. Бюджет, пенсії, бабці і діди їм до жопи.
Чи віддадуть ПР-івці власність і владу добровільно? Ніколи!
 
Що відбувається зараз? Більш-менш адекватна недебільна частина партії влади розуміє, що без «облагораживания» бандократії їм буде рано чи пізно гаплик. Ті зміни, що відбулися за дві сотні років у Штатах, коли кольт, шкіряні штані та стрілянина змінились на джаз, фраки та сенати -  могли відбутися в Україні за останні 20 років. Не сталось. Але кінець-кінцем має статися. Бо інакше – гаплик усім. Погугліть цифри не борщового набору, а державного боргу, валютних запасів, подивіться реальний стан економіки.
 
Хто зна, чи є «УДАР» проектом ПР. Тим більше «Вперьод». Але їх не могло не бути.
 
Якби ПР-івцям була гарантована недоторканість капіталів в обмін на безумовне  інвестування капіталів туди, де вони зароблені,  - не було би ніяких ПР.
 
Майже всі, хто бере участь в перегонах, в тій або іншій мірі є соціалістами, хоча б на словах. Це тому, що пострадянське суспільство ще живе і волає соціалізму. Вчені хочуть бюджету, лікарі хочуть бюджету, пенсінери хочуть пенсій, ліків...
 
Не хочуть бюджету тільки підприємці середньої руки, вони хочуть легально працювати і заробляти. Язнаю, що я кажу.
 
Тому дуже виграшно виглядає риторика Віталія і навіть Наташі, які хочуть заповнити нішу, звільнену ПР-водіями та ПР-охоронцями.
--
Повернемось до таблички.
 
Майже не маю сумніву, що значна частина з поважного Персоналу й читачів, може довго й нудно розповідати про комуністів й фашистів. При цьому до комуністів (№1) буде зараховано Пєтю С. з його золотими бранзулєтками, проросійським шовінізмом і експлуатацією маразматично-склеротичної ностальгії - цього кращого друга «клятих класових ворогів-капіталістів». Він маскується під комуністів.
 
До фашистів (№2), звісно, буде зарахований Тягнибок, а разом з ним і сотні тисяч, якщо не мільйони, притомних чесних людей, мрія яких – скинути багатовікове ярмо і сучасних реалізаторів плану знищення  України, яка для них лише тимчасова територія, з якої треба висмоктати оснанні соки... Свободі ліплять лейбл «фашисти» саме «комуністи», які досі що моляться на тих, хто поклав у могили (та якби у могили) мільйони й мільйони невинних людей. Разом з ними в цьому питанні і ПР.
 
Всі інші – від пункту 3 до пункту 8 – це є МИ, протилежність, антагонізм до "партії", якій не має бути не тільки в табличці, а й в реальності. Вона  разом з "комуністами" і "єдиним непідконтрольним" вже зробили свою чорну справу.
 
Щодо фашистів - стверджую, що їх нема...
--
А хто МИ? МИ - розмиті, не маємо різких відмінностей, навіть всередині однієї партії збираються зовсім різні за переконаннями люди. Проте зараз об’єднати нас має усвідомлення того, що є МИ, і що є ВОНИ. МИ і КОНТРА.
 
За тією таблицею в ідеалі я хотів би бути ліберальним демократом. Це – «личность, достоинство, собственность, индивидуальность, благородство, истина, честь, свобода, независимость, профессионализм, великодушие, интеллект, познание, развитие». Було би добре. Чи дочекаюсь того ідеалу?
 
Реальність привела мене в Республіканську партію Левка Лук’яненка. Так сталось, що вона опинилась фактично поза об’єднаною опозицією. Тому маю вибирати між  різноманіттям нерішучих інтелігентів ОО та рішучою «Свободою».
--
Сором. Це найстрашніше, що ми можемо залишити після себе.
 
PS. Ще раз наголошу, що в цьому ІМХО я своїми словами намагався розповісти про деякі матеріали з питань класифікації політико-ідеологічних течій, початок розробки яких відноситься до далекого 1990 року. Вони були опубліковані професором Є.А.Мачуським в журналі «Персонал», а в 1994-1995 рр. вийшов цикл статей в популярній тоді газеті «Контракти». Нажаль, в інтернеті їх не знайти. З компіляцією можна ознайомитись в книжці Щокіна, яку попри все, має сенс почитати після (сподіваюсь) подолання КОНТРИ.
 
Поціновувачам 3D-технологій пошлюсь на статтю:
Е.А.Мачусский. «Политонический октаэдр – трибиполярная модель общества.» VI международная конференция “Знания-диалог-решение». KDS-97. Ялта, 15-20 сентября 1997 года. Сборник научных трудов в двух томах. Том 2.
 
Пану авторові табличок та октаедрів, який надихнув мене на написання чи не найдовшого в моїй практиці опусу  – подяка.
З надією, що це ІМХО покладе початок циклу статей на цю тему безпосередньо від автора.
 
Слава Україні!