Скільки ж ото ще дівувати?

Представители России, которые также были на форуме в Ялте, подталкивают Украину к вступлению в Таможенный союз России, Беларуси и Казахстана.
Андрей Костин, глава банка ВТБ, близкий президенту Владимиру Путину, сказал, что Россия не выставляет Украине никаких предварительных условий.
Он обвинил Европу, требующую от нее реформ, в том, что она предлагает украинцам "брак по расчету", в то время как Россия предложила "настоящую любовь" без всяких условий.
news.liga.net

Усьо дєвкі! Стосковалася  я… Як почую запах мужчини, навіть якщо це сморід несвіжих шкарпеток та пивного перегару, то відразу якось млосно стає… Якась мічтатєльность напливає…
 
Папік сказав, шо я напевно вже дозріла.  Питає мене: «А скільки ж, доню, тобі вже виповнилось?»  Я йому відповідаю: «Порахуй!» А він мене так пригорне, погладить по голові і задумливо… «Я й сам бачу, що вже пора…»
 
От незадача, опрідільонності не має. Маю двох підходящих за віком сусідів, а шо його робити не знаю. А воно ж потім треба буде цілу жизню сімейну вести, а це ж не тільки з його грайликом  тішитись…
 
Праворуч живуть наші люди. Шо не вечір, то у них гармонь грає, брага з горілкою рікою… Папік мій частенько туди заходжує. Сусіди добрі та душевні, от тільки як нап’ються, то все у них «дах рве». То ніяк не хочуть межевого паркану сумісно полагодити, то обіцяють пику набити, то у складчину несправедливо за горілку заставляють платити. А хлопець у них нівроку… статечний і міцний до біса. Може пів-відра хильнути і його лишень ледь-ледь хитає. Залицяється так смішно тоді, обіцяє «настаящюю любовь». Я його жартома, «А це з якого боку?», а він каже «Ти галубка, тока вихади за мінє, а там разбирьомсі…»
 
Папік каже, шо заживемо з ними у мирі. На холєру не потрібен буде і паркан. От тільки боязно мені. У них і свині часто не годовані за тою пиятикою. Та й битою бути не хочеться… А як той «хахаль» розіп’ється на всю котушку, то певно і з хати все повиносить за ту кляту горілку. А поки начеб то парубок веселий і навіть прикольний. А ще у них єдиних на всю нашу вулицю є справжнє ружжо…
 
Лякає тільки те, шо рідна тітка була замужем у тій сім’ї, та розвелась вчасно. То вона такого понаросказувала… Боронь Боже, каже, дитино зв’язуватись з тим фулюганом! Краще вже вік дівувати, або свою подругу сусідку Язьку поспитай…
 
От де дівка підхопила щастя! І в хаті достаток, і чоловік поважає, пальцем не рухне. Важкуватенько правда звикати було, бо у них у хаті все повинно бути до ладу. Брудної тарілки по обіді залишатись не повинно, сміття на кухні не ночує… Мороки з тими порядками! Але ж Язька призвичаїлася якось…
 
Парубок у тих що ліворуч весь такий акуратний, чистенький, спортом займається, дуже дуже привітний… а щоб у карти, чи доміно, чи без приводу гірку випив, тим більше до упаду, то я не бачила. Одна біда, папіка мого сусіди не люблять. Не поважають. Тому мені до тієї сім’ї зась… Не до двору мені родичатись з ними. Щей сусіда, що праворуч намовляє, що «сматрі дєвка, тама нє любовь будєт, а брак па расчьоту…»
 
Певно доведеться вік дівувати, якщо лише папіка шлях не трафить…