Патріотизм за наказом
Відомий придворний вихвалитель чинної влади й по сумісництву журналіст В’ячеслав Піховшек дозволили собі поремствувати з приводу того, що кияни мовляв під час чемпіонату ЄВРО-2012 демонструють найнижчий рівень патріотизму, порівняно з поляками. Бо мовляв, якщо в поляків Варшава вся розмалювалася в біло-червоні кольори, в Києві національної символіки та всенародного захвату десь так на рівні поточного Нового року. Не більше.
Знаменний український футбольний промоутер і залізничник Борис Колєсніков закликав українців підтримати національну збірну на ЄВРО-2012. Чиновник заявив, що в кожному українському вікні мусить бути український прапор. Мовляв, на машинах прапорів вже достатньо, але він хотів би бачити їх більше.
Отак. Почалося ЄВРО і владі знадобився патріотизм. Читаєш все це, і проти волі дивуєшся. Люди добі, а чи не представники цієї самої політичної сили вже два роки роблять все можливе, аби українську історичну пам'ять звести до рівня совкової шароварщині, а бажано – знищити взагалі?
Хіба не представник Партії Регіонів Вадим Колесніченко зі зграєю своїх партагеносе на всю душу щиру паплюжить пам'ять про тих, хто боровся за незалежну Україну, під тим самим прапором, вивіщувати який нині радить їхня милість міністр інфраструктури? Тенденційні виставки про польсько-українську різанину 40-х, зневажливі статті про українських курсантів та студентів – героїв Крут… Цей перелік можна продовжувати до безмежності.
Хіба не представники Партії Регіонів Олена Бондаренко та Олександр Фельдман вчинили істерику з приводу того що Шевченківську премію по літературі хотіли присудити роману Василя Шкляра «Чорний ворон»? Хіба то не їм раптом міцно поперек горла лягла книжка про повстанців Холодного Яру?
Хіба не за правління Партії Регіонів в Україні з’явилися пам’ятники кату роду людського Йосипу Сталіну? Хіба не їхня партійна преса всіляко вихваляла та вихваляє різноманітних Рясних, Строкачів та інших Судоплатових, у яких руки по лікоть у крові українців? Хіба не їхня партійна преса в унісон з кремлівськими медіа, всіляко намагається спаплюжити народну пам'ять про Голодомор 33-го?
Хіба не представником правлячої Партії Регіонів є чинний міністр освіти Дмітрій Табачник, відомий своїми українофобськими заявами проти всіх галичан і всіх українців яким не кортить в обійми Русского міра?
Хіба не за правлячої Партії Регіонів по всій Україні почали переслідувати активістів націонал-патріотичних організацій, як-то Патріот України та Тризуб?
Хіба нарешті не стараннями правлячої партії в Україні українська мова вже фактично стала «мовою на вибір»?
Мені цікаво, якого бурного прояву патріотизму всі ці типи хочуть від українців тепер, коли менша половина України в мріях чекає приходу Путіна-визволителя, а більша сумно міркує, як би позбутися влади цих потвор і водночас не зруйнувати Україну руками осіб, вже запаморочених пропагандою регіоналів? Чому нарешті має радіти пересічний українець? Тому, що операція з освоєння бабла на ЄВРО, донецькими судячи з усього проведена успішно?
Якого нарешті, патріотизму вони хочуть в Києві, де більшість водіїв мусить щоранку вирішувати ребус, кудою б їм поїхати, аби не потрапити у затор через те що «наше все» обдаровує нас милістю на роботу з’їздити?!
Правляча партія, певно так і не збагнула що купити можна покору, ліки і секс, але не дружбу, здоров’я та любов. Що не можна водночас закликати людей вивішувати у вікнах українські прапори і виславляти потвор які за ці самі прапори українців убивали. Не можна водночас плювати в лице і вимагати до себе любові. Любов до дітей, до жінки, і до Батьківщини може іти тільки від щирого серця.
Аби та любов полилися з серця – замало одного наказу чиновника.
Дракон (11.06.2012) durdom.in.ua