Хочу джамахірію!

Дивлячись "Підсумки дня" по "П'ятому", балакаю з телевізором.
 
Кисельов (Партія регіонів): Меньшинство в парламенте никогда не будет командовать большинством. И сегодня мы в очередной раз это доказали.
Я: Шановний! Послухайте мене!
Для кого ви з вашими однопартійцями голосували за цей законопроект? Для меншості. Росіяни у цій державі- меншість. Росіян в Україні у відсотковому співвідношенні менше, ніж опозиціонерів у Раді.
То чому ж тоді в масштабах країни меншість може керувати, а в масштабах Ради- ні?
Ви суперечите самі собі, шановний.
---------------------------------------------------------------------------------------------
Далі цей діалог переказувати не буду. Це особисте, як не крути.
---------------------------------------------------------------------------------------------
Тож, дійсно, якась дивна несправедливість: одну меншість слухають, іншу- ні. Чому так?
 
А якщо брати у більших масштабах... жалюгідна купка людей, серед яких далеко не всі українці, вирішує долю великої країни.
Як на мене, то такі питання, що зачіпають повсякденне життя люду, його єство, мають висуватися на всенародний референдум.
Точно такий, як той, що відбувся у 1991-му.
 
Саме так все відбувалося (а точніше мало відбуватися) у Лівії. У Лівії до славнозвісної революції був лад, котрий звався джамахірією. В буквальному перекладі "джамахірія" означає "народовладдя". Законодавчим органом (офіційно) у країні були народні збори.
Звісно, Каддафі був диктатором, але ж не слід через одну людину відкидати цілу ідеологію...
 
Народні депутати- меншість в Україні. Депутати від партії регіонів і комуністичної партії- це ще менше від цього числа.
А меншість не може керувати більшістю.