На війні як на війні

Так вже сталось що на фоні загального покращення, в цьому місяці і я, житель незаасфальтованого села вже неіснуючого колгоспу "40 лєт без урожаю", вперше виїхав за кордони матінки України. Та ще й двічі. І хоча це було "ближнє" зарубіжжя - враження як від першого поцілунку...
Перша поїздка була в Москву. Не був в ній років 12. Для мене - зміни разючі.
Перше що кинулось у вічі - це ДУЖЕ велика кількість перехожих з середньоазійським виразом "ліца". Росіяни називають їх просто: Чорні. Вони щось будують-копають, метуть вулиці, торгують на базарах, в магазинах та в кіосках. Навіть "чорних" охоронців в супермаркеті  бачив. Місцеві стверджують що кількість таких "москвичів" стрімко зростає. Це як у нас "донецькі": Всунувся один - а через деякий час тут вже ціле кодло цих "нємєстних". В деяких класах вже до половини учнів з несловянськими рисами обличчя.
Ще мене вразило відчуття обстановки якоїсь прифронтової полоси. Як для нас, то дуже багато оголошень і застережень щодо поводження при надзвичайних ситуаціях, при виявленні безхозних, підозрілих предметів. Це неодноразово звучить від водія міського транспорту, в надписах у громадських місцях. А ще скрізь брами металошукачів. І повно поліцаїв (чи як там правильно?). А чи дуже це ЇМ допомагає?
Перед від'їздом я вирішив побродити навколо Київського вокзалу Москви. Все навколо позабудовували маркетами-центрами. Ціни на більшість товарів вищі наших. Повертаючись вирішив купити якусь газетку в кіоску. І тут чую як ззаду (це на Кутузовському проспекті, з його 10-рядним автомобільним рухом) хтось на дорозі кинув петарду. Ще здивувався: чого б це на дорозі. Та не оглянувся, розглядав газети. На дорозі знову хтось дав салют. І тільки коли мені на голову посипалось скло розбитої вітрини, я зрозумів - це не дітлахи бавляться. Оглянувся. Весь транспорт стояв. Перехожі поприсідали, ховаючись за авто. А через дорогу, на тротуарі, одна група людей(чоловік 15) стріляла в іншу. Прозвучало за півсотню пострілів.  Оскільки я поспішав на потяг то і "докумкати" всю серйозність ситуації не встиг. По дорозі побачив переляканого поліцая, котрому якийсь цивільний з рацією казав що вже викликав підмогу. І більше ЖОДНОГО правоохоронця. Ще звернув увагу на те що від місця перестрілки розбігались "ліца" словянської раси а туди з усіх підворітень підтягувались "чорні". Ніби їх горном ззивали. В Мережі адекватної інформації про цю подію не знайшов. Разом з тим там повно повідомлень про подібні випадки.
Росіяни пруться зі своїм Статутом в країни Кавказу, до нас. А в цей час їхня столиця (і не тільки) перетворюється на мусульманське місто з величезними мечетями та ордою фанатичних віруючих. Не зловтішаюсь, але так воно є.
За 10 днів після тих подій я потрапив на Кубань. Стахановськими темпами реконструюють до Зимової олімпіади в Сочі основні автомагістралі.  А ще дешеве пальне: до 7 грн за літр бензину чи солярки.
Зі знайомими потрапив на Проводи. Цей день (понеділок) був загальнокраєвим вихідним. На кладбищі чулась українська мова. Поговорив з деким із місцевих. Вразило те що за понад 200 років проживання в "руськоязичному" середовищі, населення зберегло досить таки пристойну українську мову. А у нас! Не встигне хто сісти в  маршрутку до міста і вже "льопає-какає" на "общепонятном". Маючи такий анклав ми могли б назавжди відбити бажання росіян патякати про Крим чи "руськоязичіє". Натомість Держава прутня поклала на наших колишніх жителів в російських поселеннях з такими знайомими назвами: Канівська, Полтавська, Уманська, Коренівськ...
І повертаючись до московських подій,  я зробив для себе висновок: Для дуже багатьох росіян війна стала роботою. А винищення інших - вигідним заробітком. В кубанському містечку де я був, основна маса чоловіків або регулярно літає постріляти на Кавказ або вже відслужили там. І мають пристойні (як на наші) пенсії в сорокарічному віці, житло, круті авто тощо. І совість їхня спить, сумліня не мучить. Послужили "отєчєству"...
Повернувся в Україну, а тут теракти в Дніпропетровську.
Я активно переймаюсь політичним життям-буттям вже понад 25 років. Погоджуюсь, що ми як бидломаса котра терпить ТАКІ влади над собою, заслуговуємо на кару Божу. Та все ж... Може краще хай би ті "народовольці" кудись в інше місце свої боНби позакладали. А соціологи потім проаналізували рівень народного суму і жалю за жертвами якихось межигір'їв-новобезрадичів-банкової-грушевського. Обридались би! Хотілось би щоб до влади прийшов наш Гавел-Валенса-Аденауер. Або, хоча би Саакашвілі. Та щось "чувствую" що другого Майдану вже не буде. А буде "круте махалово". І не факт що під гільйотину попадуть найгірші...