Проста банальність

  Читаючи коментарі на свою останню писанину, зустрів там таке: банально. Що ж, спробую пояснити.
  
  Зрозуміло, є речі банальні, та не дуже. Це доходить навіть до мене. Двічи по два - чотири. Волга впадає до Каспійського моря. Для нас - банальність. Але для когось, можливо - одкровення.
 
  Колись у Стародавньому Римі один із сенаторів (забув ім"я, погано у школі вчив історію) закінчував усі свої виступи словами: Карфаген повинен бути зруйнований! Я думаю, що оцим своїм постійним рефреном він надоїв своїм колегам гірше гіркої редьки. Для них це було абсолютною банальністю, що набила оскомину. Але він усе капав та й капав їм на мізки. З часом, мабуть, і пересічні громадяни також почули слова сенатора. Для них вони банальністю не були. І потім... Карфаген таки був зруйнований.
 
   Наприкінці розвеселих дев"яностих я казав: ми живемо у час бидла, що торжествує. Я зараз свою думку змінив. Я вважаю, що той час у порівнянні з нашим - час чи не розквіту духовності.
 
   Ви подивіться: до влади прийшло бидло. Воно хизується своїми статками, своєю безграмотністю, своєю любов"ю до різних брязкалець. І якщо усе оце ми усі терпимо, вважаємо нормальним, у крайньому випадку - стогнемо, то, значить, є люди,і їх багато,для яких те, що пишемо тут, на нашому сайті - таке ж одкровення, як для папуаса - теорема Піфагора.
 
   Бидло, що живе з вами у одному будинку - це біда усього будинку. Але бидло, що прийшло до влади - катастрофа для усієї країни. Для тих, хто думає,ця фраза - абсолютна банальність. Для тих, хто мовчки виживає - може якась і новина. А для тих, хто з радістю зустрічав прихід теперішнього бидла до влади, це, можливо, й одкровення.
 
   Владне бидло наполегливо працює над тим, щоб пересічний люд ніколи над цим не замислювався. Ось піплу різні шоу. Ось йому шлунково-кишковий гумор. Ось йому життя бомонду: почитав, подивився по ящику - і наче сам приобщився до "вищого світу". А політика... "а що ти поробиш...", "а вони усі однакові", "а тебе б туди, і ти б крав". Брешете, шановні. Я б не крав.
 
   Вони, зокрема їхній Верховний Жлоб, патякають нам про необхідність довгих та важких реформ, результатом яких буде загальне процвітання. Терпіть! Багато кому ще гірше! І, взагалі, я вам не заздрю. Причому їм ніколи чекати покращання у віддаленому майбутньому. З нечуваню спритністю вони створюють собі свій жлобський парадіз вже зараз. Трудяги...
 
   Також банальністю, загальним місцем є те, що оці нинішні жлоби прийшли до корита завдяки "батьківській турботі" якби національно стурбованого бидла. Воно мало того, що не виконало своїх обіцянок-цяцянок типу "Бандитам-тюрми", але й, керуючись заздрістю та ревнощами, лагідно підсадило теперішніх на їх теперішнє місце замість нар. Наявна апатія люду - на сто відсотків плоди його неправедних трудів. Люди зневірились, дивлючись на зраду того, хто видерся на трон завдяки їхній довірі.
 
   Для  мене банальність, а для багатьох, що виживають, це ще не стало й новиною. Вони вважають нормальним, що ВЛАДА МАЄ ПРАВО КРАСТИ! Вони вважають, що коли містом везуть обраного божка, вулиці повинні перекриватися. Воно повинно везти свій шлунок тільки пустими вулицями! Бо щоб чого не вийшло. Він повинен прикрашати своє житло різними антикварними, чи просто дорогими цяцьками. А його родичі та найближчі холопи - розтягувати по кишенях усе, до чого дотягуються їх загребущі мацаки. При чому вони дозволяють собі відверто нам усим брехати, нахабно брехати, маючи нас за дурнів, та вважаючи, що це їм зійде з рук. На жаль, вони мають рацію...
 
   Тому я й пишу. Тому й розмовляю з людьми, з якими зустрічаюся по роботі. Бо коли це усе, що є банальністю, на жаль, тільки для мислячої й небайдужої меншості, так і не дійде ДО БІЛЬШОСТІ, погані наші справи. Наші зокрема та й усієї держави в цілому. Розмовляти на цю тему - важка, непомітна та не дуже вдячна, поки що, справа. Але це треба робити, це я буду робити до тих пір, поки мої слова не стануть непотрібною банальністю для усих.