Психологічний портрет виборця

З наближенням виборів виникла ідея упорядкувати виборців.
Виборець-конформіст. Особистого погляду немає. Політичні симпатії залежать від поглядів інших людей. Даний тип розповсюджений серед студентів, які, як правило, голосують в унісон зі своїми батьками (безапеляційними авторитетами). На глибокий політичний аналіз у спудеїв не вистачає часу: контакт, однокласники і т. д. відбирають всі сили. Куди там до глибокого осмислення політ. ситуації, коли від Інтернет залежності вже лікуватися потрібно. Але голосувати аж як хочеться, бо це ознака дорослості, а те що відсутня власна позиція для них не перешкода. Конформіст-студент голосує не обдумано, під впливом інших, а сам акт офіційного волевиявлення сприймає як ознаку дорослості.
Виборець-шлунок. Такий тип виборця виплеканий СССРівською політикою патерналізму, за якою держава сприймалася в ролі опікуна. Виборець-шлунок постійно чимось невдоволений, держава перед ним завинила, оскільки не додала (не дала) йому щось у руки в прямому розумінні. За гречку готовий проголосувати за самого чорта або бути статистичною одиницею на проплаченому мітингу. Стає жертвою найпримітивніших шлункових політ. технологій. Відчуття персональної відповідальності за долю країни атрофоване.
Ретро-виборець (Ностальгуючий за СРСР). Такий виборець має стійкі рефлекси на червоний колір: організмує при спогляданні радянської атрибутики. Всі політичні події розуміє занадто спрощено крізь призму „капіталізм – кака, а комунізм – цяця”. І те що голодомор – це творіння комуняків, і те що були масові розстріли інтелігенції в „чудовій” країні СССР – для них не аргумент. Даний тип виборця є стабільною біомасою (біобазисом) Компартії України. Це вимираючий вид, тому критику припиняю з моральних мотивів.
Виборець-раціоналіст (адекват). Державу розглядає в якості менеджера (управлінця), яка створює лише умови для реалізації кожного, а не в якості великого опікуна, який повинен дати цукерку. Здатний до глибокого політичного аналізу.
До нестями закоханий виборець. Голосує, тому що сексуальна, тому що з косою.... тому що високий, тому що мужик... Інших аргументів просто не існує. Почувши критику (навіть обґрунтовану) на адресу обожнюваної істоти, відразу впадає в афективний стан, знаходячись в якому ображає опонентів витонченим матом. Куди й дівається продекларована толерантність. Одним словом неадекват.
Виборець-консерватор. Свою стабільність в політичних поглядах сприймає за чесноту. Не біда, що „покращення життя вже сьогодні” не відбулося, головне – не зрадити чесноті. Всім, хто змінює погляди докоряє, оскільки розглядає їх як політичних проституток.
Виборець-противсіх. Вцілому адекватний тип, хоча з легкої руки одного талановитого дурдомівця охрещений сранью. Насправді така репутація виникла, на мій погляд, в результаті підміни понять. НЕ МОЖНА ПРОТИВСІХІВ ототожнювати з ПОФІГІСТАМИ. Перші ходять на вибори, щоб їх голоси не були використані на користь якогось кандидата. Їм не байдуже майбутнє країни. Логіка противсіхів проста: небажання вибирати лайно з лайна, а потім нести відповідальність за його дії. Невже це не нормальна позиція? А от похреністів зрозуміти дійсно важко, які під час виборної кампанії сидять по домівках і нарікають, що від їхнього голосу нічого не залежить.
Дурдомівці, давайте обговорювати політичні теми з повагою одне до одного незалежно від того, до якого типу виборця ми належимо!