Парк єнакієвського періоду

Ратифікація Харківський угод - на вулицях "Беркут".
 
Виступ президента в палаці Україна - металеви щити навколо, "Беркут".
 
Розгляд "газової справи" в Печерському суді - металеві щити на вулиці, "Беркут" всередині приміщення і назовні, тиснява, брутальне поводження бійців спецпідрозділу з представниками ЗМІ та народними депутатами, автозаки.
 
День Незалежності - заборони проведення масових акцій, металеві щити,  заградзагони "Беркуту", автозаки.
 
Податковий Майдан - ліквідація наметового містечка, "Беркут", затримання і подальше кримінальне переслідування активістів, фабрикація карних справ.
 
Перша і друга річниці Помаранчевої революції - "арешти" Майдану на День Свободи у вигляді оточення головної площі країни щільним кільцем правоохоронців, "Беркут", сутички, автозаки, затримання. І нарешті - скасування Дня Свободи.
 
Виступи "афганців" і "чорнобильців" біля стін Верховної Ради - вставновлення паркану, знесення паркану; відновлення паркану, повторна руйнація паркану; знову знесення - знову встановлення з подальшим укріпленням - бетонуванням загорожі; "Беркут".
 
Наметове містечко в Донецьку - люди в цивільному, знесення намету, загибель протестувальника, судова заборона, "Беркут".
 
"Чорнобильці" перед Кабміном - судова заборона заходу, перешкоджання в розгортанні намету (і це взимку!), "Беркут".
 
Чорнобильські виборчі збори - "Беркут".
 
Флешмоб на Хрещатику в підтримку вимог російської опозиції - "Беркут", автозаки, затримування активістів.
 
Діагноз - беркутофренія на фоні основного захворювання - демофобії, обтяженої природною інтелектуальною недостатністю пацієнта з манією величі та моральною лабільністю.
 
Прогноз - несприятливий. Лікуванню майже не піддається.
 
З метою запобігання подальшому загостренню, що загрожує небезпекою для суспільства, рекомендується тривала ізоляція з проведенням інтенсивного психотерапевтичного курсу до досягнення часткової компенсації важкої хроніки.
 
Висновок групи широкопрофільних медичних працівників вузької спеціалізації незалежнного центра медико-санітарної й суспільно-політичної експертизи ім. Зігмунда Фрейдовича Амособехтерєва-Скліфокашпировського
 

 
/Витяги з анамнезу пацієнта Віктора Федоровича Януковича/
 

 
Правосуддя - скасував, демократію - розтоптав, опозицію - відгамселив, її лідерів - ув'язнив, євроінтеграцію - похєрив, підприємців, "афганців", "чорнобильців", пенсіонерів - "послав", на українські національні інетреси, мову культуру і пам'ять - "наклав".
 
Біснується "нєвмєняємий". Може він так від майбутнього трибуналу бережеться, видаючи себе за неосудного? Суцільний ходячий конфуз влаштував в Україні парк єнакієвського періоду.
 
Аналогії з відомою фантастично-пригодницькою кінострічкою напрошуються самі собою. Відроджений з небуття донецький тиранозавр, стікаючи слиною, полює нині на нещасних українців, з апетитом пожираючи людське м'ясо.
 
Як би не було прикро, але доводиться констатувати: за правління в Україні Януковича телекартинка з місць проведення опозиційними силами протестних заходів стала ідентичною репортажам з аналогічних акцій в Росії чи Білорусі. Чи могли ми собі уявити щось подібне після премоги Помаранчевої революції? Та нізащо!
 
Засоби розправи з інакомисленням у названих сусідніх країнах викликали в українців гірку іронію, шок і подив. Здавалося, в нас ці часи вже минули і ніколи не повернуться. Свобода слова і зібрань стали в нашій країні звичайною буденністю. Ми вже не уявляли, як може бути інакше. З чим-чим, а з висловленням думок та мирними зібраннями в Україні після Майдану ніяких проблем не було. Фундаментальні демократичні норми легко прижилися на українському грунті. Вони підсилили нашу національну і європейську ідентичність.
 
Але зараз країну не впізнати. Те, що, здавалося, назавжди стало жахливим маревом і безслідно розстануло, нині знову матеріалізувалося.  Все повернулося. Кошмарні сни української демократії перетворилися на шокуючу реальність. Вона просто вбиває своєю безмежною дурістю й абсурдністю.  
 
А як ще можна назвати ситуацію, коли кількість міліції на мітингах в рази перевищує протестувальників? Варто вийти на вулицю парі-трійці людей з прапорами і зробити кілька кроків, як "правоохоронці" відразу беруть їх у подвійне кільце. На території проведення публічних заходів від "Беркуту" рясніє в очах. Уніформовані бійці спецпідрозділу всюди: в незлічених автобусах уздовж тротуарів, в підземних переходах, у дворах будинків.
 
Так і хочеться запитати в самих "беркутят": невже, якщо ви нормальні й адекватні люди, не усвідомлюєте чи не відчуваєте, що відбувається щось не те? Коли ви сидите у своїх автобусах, стоїте в підземках чи причаїлися в засідках у двориках, замисліться, будьте добрі,  хоча  б на хвилиночку:  а як всі ці роки демократії - з кінця 2004-го до початку 2010 - на мітингах без вас обходилися?
 
І все було мирно, у повному порядку. Нічого поганого ні з ким і ні з чим не траплялося при куди більших скупченнях народних мас. Всі бажаючи висловити свою громадянську позицію приходили на публічні заходи і поверталися з них живі-здорові. Потім комунальники прибирали майданчик від залишеного сміття і no problem. І так кожного разу.
 
Чому раптом виникла необхідність у вашій участі в суспільно-політичному житті країни та ще й в такій непомірній кількості? Це ж призводить до зворотнього ефекту. Сама ваша наявність стає дестабілізуючим фактором, який провокує безпорядки. Та й чим провинилися люди, проти яких вас кидають ваші начальники? Навіщо ви їх оточуєте, чому перерегороджуєте їм шлях, за що лупцюєте? Вони схожі на злочинців? Хіба не знаєте, що останні на мітинги з відстоювання своїх політичних, громадянських, соціальних чи національних прав не збираються? Вони не ходять на демонстрації, прапори не носять.  
 
Невже ви, "спецбійці", якщо попри фізичну силу не позбавлені елементарних інтелектуальних навичок, не розумієте, що ваше керівництво використовує вас абсолютно не за призначенням? Хіба не помічаєте, як ваші спецзагони перетворилися з сил боротьби зі злочинністю та захисту правопорядку на засіб розправи з опозицією та придушення інакомислячих?  
 
Сотні здорових мужиків у повній бойовій амуніції - у шоломах, в бронежилетах, з металевими щитами і купою спецзасобів -  "воюють" проти мирних громадян серед яких є і літні люди, і жінки, і діти. Це ви проти них засідки влаштовуєте, у шеренги шикуєтеся та автозаки готуєте? Агов, "беркута", ви взагалі нормальні? Ви чого по команді цілими загонами "гуськом" бігаєте то за одною купкою протестувальників, то за іншою. Чи це ви так у "зарницю" для дорослих граєтеся? На це ж смішно дивитися. Правда, ви дуже кумедно виглядаєте.
 
Чи вам подобається покладена на вас функція Гестапо-НКВД? Може ви отримуєте задоволення від можливості огріти опозиціонера кийком по голові, дати йому ногою під дих чи в пах, розбити в кров обличчя та заштовхати в автозак? Просто так. Щоби знав своє місце, падло. Невже всі ви - потомственні чекісти-енкаведісти з діда-прадіа? Можливо у вас якісь особисті рахунки з демократією? Чим вона вам не догодила? Чи ви з тих, хто люто ненавидить помранчевих та іншу "бандеру", сприймаючи цих "майданутих" за свої кровних ворогів?
 
Якщо так, то вам потрібна термінова психотерапевтична допомога і про службу  в спецзагоні  не може бути й мови. Бо тоді ви ніякі не правоохоронці, а небезпечні для суспільства розумово відсталі  кати-збоченці, бузувіри, душогуби.    
 
Якщо ж ви маєте належні  інтелектуальні кондиції і при цьому не позбавлені громадянських почуттів й людської совісті, а в органи прийшли свідомими своєї правоохоронної місії, то почуйте, що влада ідіотів, які нині правлять країною - це тимчасове явище. Не дозволяйте їм маніпулювати собою! Майте свою гідність! Як професійну, так і громадянську. Не злочинцям ви служити маєте, охороняючи їх від народу, а якраз навпаки! Ті ж розгони мирних публічних заходів, якими ви займаєтеся та інші безчинства, нічого спільного з правоохоронною діяльністю не мають.
 
Майте мужність не бути такими бовдурами, за яких вас мають ваші начальники та ті, хто над ними. Конституція дає вам право не виконувати злочинні накази. Якщо вас викликають на мітинг та ще й збирають у кількості, що в рази перевищує учасників публічної акції; якщо вас сотнями тримають в підземних переходах, аби потім по сигналу ви оточували десяток людей з національними прапорами та пакували їх в автозаки, то такі накази і є незаконними.
 
Не чиніть насильства, провокуючи адекватну відповідь. Будьте з народом, а не проти нього. Поводьтеся як правоохоронці, а не каральні загони з придушення демократії. Не беріть гріха на душу. Бо лихо буде.
 
Міліція зараз краще береже Сталіна, ніж охороняє громадян від злочинців.
 
Свідченням тому стало чергове пограбування банку в Донецьку з рекордною на поточний момент для України кількістю загиблих. В результаті збройного нападу на одне з центральних (!) відділень ПриватБанку було розстріляно п'ятеро співробітників установи.
 
Сікачів голови, страшно сказати, пам'ятника кривавому кату, знайшли відразу ж, довго томили їх в СІЗО й залюбки засудили. А от спіймати та нейтралізувати зухвалих, лютих бандюг, які вбивають людей, тероризуючи весь Донецьк, виявилось для наших правоохоронців куди складнішим завданням. До того ж, це останніх ніби-то спіймали. А як щодо "банди кульгавого"? Досі шукають і ніяк знайти не можуть? Ну і пінкертони...
 
Розігнати пікетувальників з національними прапорами на День Незалежності; знести намети "чорнобильців", затоптавши на смерть людину; "заарештувати" на День Свободи Майдан, обнісши його металевими щитами й оточивши щільним кільцем спецпризначенців; запакувати під зав'язку протестувальниками автозаки - це запросто, аж руки сверблять.
 
А от взяти в готельному номері озброєних бандитів без "третьої світової" - хіба це про нашу "доблесну" міліцію? Там, в Одесі, тільки авіації не вистачало із завданням превентивного ядерного удару. А от гранатомети були задіяні.
 
Нині  ж наступна біда. Пограбування. Одне за одним. Спочатку зникали лише гроші, потім з'явились поранені, далі вже пішли жертви. І з кожним разом їх все більшає. Та після такого "бєспрєдєлу" дружно і негайно у відставку мало б піти не лише все донецьке, але й київське, тобто всеукраїнське керівництво МВС.
 
Ага, "щас". Замість цього наш недолугий урка знову триндітиме нам про свою стабільність. Яка ж в дупу стабільність, коли навіть в банк сходити - і те стає смертельно небезпечно! "Ідеш в банк? Не забудь написати заповіт і попрощатися з родиною" - схоже, така настанова незабаром стане життєвим правилом українців.
 
То коли таке було? За якої "стабільності"? При якому ще президенті? Ганьба та й годі.
 
Ситуація в Україні підігріта настільки, що для того аби запалала ватра народного повстання достатньо лише іскри. Нею ж може стати що завгодно: черговий розгін протестного виступу, нова смерть інваліда-"чорнобильця", ще якась "реформа", недобра звістка  про Юлю в колонії, пограбування відділеня банку з розстрілом співробітників та відвідувачів, наїзд п'яного чи обкуреного мажора на пішохода або амністування вбивці - синочка впливової особи, невиплата заборгованності по зарплаті на підприємстві, каструльний бунт і т. д . і т.п.
 
Останньою краплею, що переповнить чашу справедливого народного гніву може виявитися навіть найменша дрібниця, яка б іншим часом не потрапила б у новини бодай одним рядочком.
 
Неабияк сприятиме цьому безсоромні зухвалість, нахабство, цинізм та безбожна брехня олігофренічної влади. Її дні вже пораховані. Крах буде настільки приголомшливий, що ті, які дивом уникнуть кримінальної відповідальності, тремтітимуть від страху і прокидатимуться по ночах в холодному поті  до кінця свого паскудного життя.
 
Заклики "України без Кучми" на зразок "Повстань Україно! Так далі жити не можна!" актуальні як ніколи. "БАНДИТАМ - ТЮРМИ!", а небезпечному для життя атракціону "Парк єнакієвського періоду" - негайне закриття і демонтаж. Всім його штучно вирощеним реліктам - логічний кінець. Нехай поснуть вічним сном і ніколи нас більше не тривожать. Хіба що у художніх фільмах або ж кошмарних снах...
 


 
Москва, Червона площа
 

 
Київ, Майдан Незалежності. День Свободи-2011
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.
 
Р.S. До речі, дуже показовою видається відповідь Януковича на запитання про те, як він відзначатиме День Свободи, що прозвучала на спільній прес-конференції з президентом Литви пані Далі Грибаускайте.
 
Питання було адресоване державному діячеві, президенту, а донецький урка відповів як колишній засуджений, у вузько специфічному, персональному контексті, вчергове проявивши своє чорне зеківське нутро. Його слова - емоції кримінального злочинця, котрий вийшов на свободу.
 
ПроФФесор-рецидивіст мовив, що "свобода" для нього є особистою цінністю, бо він пройшов відповідну школу в житті і знає що таке свобода "не понаслышке". То що ж він мав на увазі як не свої кримінальні ходки на зону?
 
Отак просто та ще й при дамі, на сміх і шок світової громадськості... А з яким мармуровим обличчям глава держави бідкався про свою долю. Перед тим його дуже розгнівало "питання Тимошенко", вкотре підняте гостею як повноважним представником ЄС. А тут ще й про свободу навздогін.
 
"Я сидів, а ви ні. Ух ви ж... Та що ви взагалі  про це знаєте - про свободу. Ну нічого, ще дізнаєтеся. Я вам влаштую..." - читалося в його важкому, без натяків на інтелект погляді.
 
Здавалося б, ще трохи, і "двічі незасуджений" заспіває:

"Владимирский централ - ветер северный,
Этапом из Твери - зла немеренно".
 
На цьому заході минулося. Але не факт, що чогось подібного не станеться ще коли-небудь, якщо "Парк єнакієвського періоду" триватиме в Україні  й надалі.