Ех, дороги... пил та туман

   Вже ніхто з старожилів достоменно не пригадує, що було первинне. Чи то село притулилось до дороги, чи то якійсь люд шукав дорогу кудись,  а потрапили на наше село, де заможно жили наші предки ... хто його знає, як воно то було насправді.
 
  Але, достеменно відомо одне. Як тепер модно казати - " Наше село стоїть на перехресті всіх транснационально-континентальних коридорів", а наша дорога, як той місток, що поєднує два береги -  західний та східний.
 
  Хто перший, та коли почав ту  нашу дорогу  будувати, теж вже не пригадується. Всі історичні пошуки  впираються у французів, які звідкись відступали та залишали свій реманент. Дід Петро  каже, що пам*ятає ще нашу дорогу кам*яною, яку збудували за часів Австро-угорської імперії. Камінчик до камінчика так вкладали, що навіть на фірі  не відчувалось того- "дик-дик". Після жовтневого заколоту частину камінців з дороги приїхав і забрав пролетарьят на свої потреби, а вже решту каміння  "перші совіти"  використали на будівлю  буцигарні для місцевого люду.. Останній раз капітальний ремонт нашої дороги робили німці... в 43-му...танками...
 
Вже за часи других совітів, тобто побудови "светлого будущего" та його перебудови, хто та як  тільки не намагався зробити нашу дорогу. Врешті решт - махнули рукою. І ось у чому тут проблема.
  Я недарма навів приклад "містка". Хтось може буде  шукати тут якісь алегорії, хтось граматичні помилкі безграмотного автора,  а може і  натяки на "геніальність" писаки.  Меньш з тим. Місток я вжив в прямому розумінні цього слова, бо посередині нашого села, а відповідно і дороги, завжди стоїть здоровенна калабаня. Якщо тривалі дощі, то малеча навіть намагається ловити живність в ній, вже не кажучи про гусей та качок.
Коли ж дощів довго нема і калабаня починає підсихати, то вже через два-три тижні для нашого тракториста настають "золоті" часи, коли його трактор буквально на вагу золота, бо ще жодна машина не змогла самостійно проїхати тою багнюкою.
 
  Отак і живемо ми всім своїм селом в постійній багнюці.  А калабаня наша ще жодного разу не пересихала за всю свою новітню історію.