НАВІЯЛО

Зустрів декілька днів тому, одного свого давнього знайомого, який зараз працює дрібним керівником у офісі однієї закордонної фірми в Києві. Посиділи, порозмовляли, поскаржився він мені на тяжке життя, на тяжку працю, квартиру з сім’єю орендує, платить багато, заробляє менш ніж хотілося б і так далі і тому подібне.
А потім вирішив похвалитися здобутками і з величезною гордістю повідав мені, що взяв у кредит новенький «Ту-а-рег» за 50 з чимось тисяч євро.
 
На підставі цього і напишу я свій літературний опус. Настрій у мене сьогодні чудовий, тому піднесу я вам сьогодні урок фінансової освіти. Це така собі тема про потреблядєй та потреблядство.
 
Отже, уявимо що ви не якийсь доларовий мільйонер.
Не щаслива людина, що одержує ломові прибутки від реалізації національного надбання.
Не прихватизатор фабрик і сталеливарних заводів з акціями на біржах всіляких лондонов і гонконгов.
І навіть не простий рантье, що прибрав по дешевці в лихі 90-е парочку будинків, і що тупо здає їх в оренду під офіси, для середньої руки комерсантів.
 
Представимо що ви самий звичайний лох мєєєнеджер середньої ланки. Або офісний планктон, по загальноприйнятій класифікації соціальних верств населення. Просиджуєте штани в офісі, наживаєте собі простатит і геморой, саджаєте зір за монітором, і марно мрієте віддерти секретарку із сусіднього відділу.
Іншими словами - міняєте свій особистий час і здоров'я на, скажемо, тисячу євро на місяць. Квартиру на ці гроші не купити навіть по іпотеці, але на вихідні спустити якусь сотню в модному клубі можна собі дозволити.
 
Отже. Вас дуже турбує як же зберегти й примножити обмінені на свій час і здоров'я гроші. І отут підходить до вас людина й говорить - знаєш, братан, я можу запропонувати тобі офігітельний варіант - вкладення із прибутковістю від мінус 20 відсотків річних і нижче.
 
Навіть якщо ви по життю зовсім тупа людина, то я впевнений, ви покрутите пальцем у скроні й цю людину виженете стусанами/підсрачниками. А якщо ця людина зробить вам пропозицію про гарантований «дохід» до мінус 50 відсотків річних? Отут навіть людина з інтелектом як у Януковича засміється й пожене такого радника геть брудним віником.
Це тому, що навіть останній дурень проФФесор знає що прибуток від вкладення завжди повинен бути в плюсі. Інакше це не вкладення, не інвестиція, а витрата. Гроші для цього й створені, щоб працювати й заробляти ще більше грошей (це для тих хто досі не знав, що в них є й така функція).
Начебто все правильно поки що, так?
 
А таки ні, відповім я вам.
Тисячі мєєєнеджеров і іншого офісного планктоніу роблять вкладення до мінус 40 відсотків річних, і ще пишаються цим, ліплячи прикладом своїх фінансових провалів, наприклад якісь фотки в соціальних мережах, фейсбуках, одноглазніках і так далі.
 
Як же в них це виходить?
Простіше простого скажу я вам. Вони купують новий автомобіль. Математика тут проста, і доступна навіть третьокласникові із класу для важких хлопців.
 
Візьмемо гіпотетичний автомобіль за 100.000 доларів (щоб простіше рахувати). У перший рік машина втратить до 15-20% від своєї початкової вартості просто так. Вірніше навіть, вона її втратить практично викотившись із автосалону, але ми для зручності будемо виходити з річних розрахунків.
На страховку буде витрачене близько 10% вартості авто.
Бензин, мастило, перший ТО та інші дрібні витрати обійдуться ще відсотків в 10%.
Разом у нас уже вийшло близько 40% у мінус від інвестиції.
І це якщо на ній добре їздили, не били, і вона не втрачала ще в ціні через наявність у її історії аварійності.
 
Їдемо далі. Підвищуємо негативний відсоток ще більше. Купуємо машину в кредит. Я не в курсі річної ставки, але думаю мінімум відсотків 10-15 у рік буде. Додаємо до вже отриманих 40%, одержуємо близько 50-55% річних у мінус.
 
Наш гіпотетичний стотисячедоляровий автомобіль через рік буде коштувати по факту близько 45.000 -50.000 доларів.
Думаю що від такої арифметики волосся сторчма встануть навіть на сраці і навіть у самих марнотратних. Але наші мєєєнеджеры не здаються й завдають відповідного удару... Вони беруть у кредит аж дві, а то й три машини на родину! А потім міняють їх щороку-два із доплатою, на нове авто!
Ці фінансові генії навіть не замислюються про те, що за ці гроші можна взяти в іпотеку 1/2/3 будиночки в Іспанії або Франції, спокійно цю іпотеку виплачувати, навіть працюючи в тому ж самому офісі, де і зараз, паралельно ці будиночки здавати, і років через п'ятнадцять/двадцять із полегшеним подихом, звільнившись зі свого офісного кубла і їхати ближче до сонечка, лікувати нажиті розумовою працею геморой і імпотенцію.
 
Хтось запитає, а яке тобі діло?
Відповідаю – та ніяке. І до чужих понтів мені абсолютно нема справи, хоча й дуже смішно бачити цю дрібну возню з машинами, годинниками, ювелірними прикрасами й іншими символами "статусу" на зразок телефона якоїсь марки. У людей зовсім збилися орієнтири й розуміння справжніх цінностей. Мало хто з них хоче наприклад, народжувати дітей і створювати повноцінну родину, але такі можуть із машиною щосили дебільно сюсюкатися, називаючи її «масічка».
 
І що саме цікаве, як би це не було дивно, саме деякі зі згаданих у цьому фейлетоні людей, ще вчать інших як  правильно вести фінансові справи. Прийди в будь-який "мега-інтер-капітал-финанс- мєнеджмент" і зацінуй їхню паркувку біля офісу спершу. А потім поміркуй, чому ці люди можуть навчити, як і куди вкладати гроші, якщо свої власні гроші вони вкладають до мінус 50% річних?
 
Але наші мєєєнеджеры на такі дріб'язки не розмінюються. Тому що навіть самий останній офісний планктон у цій країні знає - гарний пацанячий понт, він у натурі дорожче якихось там грошей. Ментальність різна.
 
Тому люди на Заході їздять на роботу на метро, або велосипеді, бо так зручніше і дешевше для бюджету. А наші готові продавши останні труси залізти у борги й придбати не яке-небудь, а саме «статусне» авто, щоб сусіди обіцялись від лютих заздрощів, а ті, хто не знає власника – дивились і думали що це якийсь багатій.
 
Якийсь африкано-азіатський менталітет, панове… Хоча якщо є багато "зайвих" грошей - тоді я можу зрозуміти такі "інвестиції"