Опозиція об'єднана(?) або короткий висновок з побаченого

Парк Шевченка, море вишиванок, прапорів різних опозиційних сил. Промови лідерів, звернення ЮВТ, резолюція на адресу Баранта. І крик Дмитра  Павличка. Де штаб? Де лідер, той, що не за гратами? Не зупинятимуся на подробицях, літописці ДД зроблять це набагато краще за мене.
 
Звісно, гріє душу відчуття єдності з людьми, що прийшли святкувати головне свято нашої країни без окупантів. Приємно відчувати, що ти не сам на сам з монітором і можеш висловити своє обурення бандою не тільки в коментах. Однак той крик Павличка зачепив за живе. Справді, що буде, коли шлях нашій колоні перегородить "Беркут"? Що, як почнуть витискати людей, як 8 серпня? Який план дій у лідерів? Оце питання.
 
Справді, хтось повинен координувати дії протестантів, хтось має подбати про безпеку демонстрантів - мирних, у кращому разі озброєних прпорами, прапорцями, стикерами із зображенням Юлі там, де серце. Нас була невелика група, ми пішли разом з усіма. Радісно, весело, вільно. Ми стояли навпроти Будинку вчителя, з нашого місця не було видно, що діється попереду. Чули тільки вигуки "Зека геть", "Революція", "Свободу не спинити", "Юлі свободу", "Україні - волю!" і звісно, "ганьба" - на адресу ментів.
 
Заклики підхоплювалися тими, хто стояв ззаду і котилися колоною, як морська хвиля. Двічі чулися оплески. Увечері подивилася картинку на ТСН. Тепер розумію. що оплески свідчили про прорив першого кордону ментів. Однак сили були явно нерівні - вулицю Володимирську було перегороджено автозаками і кордоном з чотирьох- п'яти рядів манекенів у шоломах і в жилетах.
 
Пішли городами на Майдан. Однак тупість чи то влади чи то ментівської верхівки очевидна. На вході на Хрещатик стояли "захисники" (ті, що нас не бережуть) ланцюгом - типу колону не пропустимо, а ліворуч біля ЦУМу спокійно можна було пройти.
 
Скажу вам відверто - молодці ті, хто закликав прийти на Майдан раніше, ніж на сімнадцяту. Козирне місце під "казьонною" сценою на тлі Галі було зайняте хоч і невеликим, але все ж таки мітингом народу з опозиційного табору з партійними прапорами БЮТ, Батьківщини, Спільної справи. Прикро, але жодного "фронтовика", "Свободи" теж прапорів не спостерігалося, так само, як і їхніх лідерів, попри палкі виступи біля Тараса.  
 
Цікаво, кого так боїться влада? Чому навіть цей невеликий мітинг було щільно оточено малиновими беретами? Висновок напрошується сам. Якщо народ у розпалі "песен и плясок", гри в "ручеек" з петеушників чи кого там "юнцов безусых" зібрався і провів попри постійний "бум-бум" офіційного святкування свій мітинг, сказав своє чергове "фе" владі і висунув свої вимоги - надія є.
 
Питаннячко наостанок. Чи не підкинути суддям інформацію про незаконні витрати на привезення сили-силенної міліціонерів з усіх куточків України? Цікаво, чи не на це пішли гроші, "заощаджені" на такій розпіареній фішці АП, як відмова від проведення військового параду?
 
Зі святом, друзі! Прорвемося!