ЛЮДІ ДОБРИЄ, ПОМОГІТЄ НЄ МЄСНОМУ!

ЛЮДІ ДОБРИЄ, ПОМОГІТЄ НЄ МЄСНОМУ!
 
Спочатку ліричний відступ…
Ранок 19 серпня 1991 року я зустрів під дверима одного з керівників Черкаського облвиконкому  (це як зараз облдержадміністрація). Він тільки прийшов на роботу, двері залишив прочиненими. Крізь них я і почув радіоновину про створення в Москві ДКНС (ГКЧП). Швиденько порішав питання у чиновника і через площу до Головпочтампу.  Написав телеграми Янаєву (Голові того ГКЧП) і Єльцину в Москву, Леоніду Кравчуку в Київ з гнівним засудженням хунти.
Їх довго не хотіли приймати, але я вже мав досвід відправки подібних звернень. Показав свій паспорт, викликав керівника зміни і телеграми відправили біля 11-ї години. Згодом отримав повідомлення про доставку адресатам.
До чого це я? А до того що, ніби то, вистачало розуму зорієнтуватись в ситуації (тоді  як той же Кравчук три дні роздумував: А що ж там в Москві коїться?).  В капеесесах не перебував, по партіях не бігав, і зараз «безприв’язний». Був активістом Руху з березня 1989 (коли опублікували проект його Статуту) і до його кінця (це коли вбили Чорновола і ТОГО Руху вже не стало).  Делегат Установчого та наступних 2-х З’їздів. Приймав участь в багатьох знакових подіях кінця 80-х початку 90-х років:  в Києві, Львові, в країнах Балтії, в Москві (статус керівника постачання підприємства дозволяв отримувати відрядження в «горячі точки»).
Майдан разом з дружиною інвалідом, п’ятьма дітьми, невісткою та гуртом рідні відбули з першого дня. А найменші донька і син згортали намети в січні 2005-го. Третій тур виборів 2004 року провів членом виборчкому на Донеччині в м.Волноваха .
В квітні 2005 року був запрошений на роботу в райдержадміністрацію начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами (а до цього мав спокійну і непогану роботу в місцевій дитячій спортшколі). Спокусився на заклик Ющенка: Тут такі зміни назрівають - підсоби! Пробував активізувати боротьбу місцевих силовиків і контролерів з наркобізнесом, корупцією, рейдерством. Та дуже швидко побачив що крім гучних гасел жодних змін в країні не відбувалось. В червні 2006 року відправив чотиристорінкового звернення до Ющенка, , Тимошенко, Кабміну, Верховної Ради (його я минулого року вперше опублікував в одній із тем форуму «Домівки»). Так дістали, що я (вихований і добропорядний дядько) змушений був в листі звертатись до влади з матами-закликами!  В облдержадміністрації були «розборки» та голова райдержадміністрації захистив мене. Але далі була несила терпіти всю ту фальш і на початку 2007 року я пішов у відставку – звільнився. З тих пір проживаю в селі: без роботи і без матеріального забезпечення…    
Повертаючись до оповіді про події серпня 1991 року повторюю: в політичній ситуації я ніби то орієнтувався, а в «мирському» житті «пролетів»: не навчився красти, брехати, зраджувати. І як результат: клаптик городу, хата (яку я власними силами перебудовую), дружина інвалід і кучка діток (котрим я не зміг дати матеріального статку).
А тепер головне в моєму «дописоні».
Я вже звертався до кількох завсідників з іншого форуму та питання не вирішилось. Так як час підганяє і іншого виходу поки-що не знайшов то стукаю у ваші двері (хоча в ДД я перебуваю, в основному, як читач-переглядач «роздумасів» інших дописувачів).
У моєму сімейному житті назріває фінансовий дефолт-цунамі. Так вже трапилось (чогось!) що цього року у мене не вродило «бабло»: І ніби то не ледачкую, і город поливаю-доглядаю - а НЕУРОЖАЙ! А тут (перший раз) заміж зібралась моя найменша донька. І закортіло їй в цей час інтернов-кіркорових-табачніков влаштувати справжнє УКРАЇНСЬКЕ весілля: З усіма атрибутами дійства та нарядів, з висвітленням в ЗМІ (старша донька вчилась у Поплавського, знає як піарити). Але примітивне "бухалово" вимагає коштів, а тут "фолькгульбан" на 50-60 осіб. У мене НЕ ВРОДИЛО, то донька пнеться все влаштувати сама. Вона працює в Києві. Їй пропонують можливість швидко заробити 4-5 тищ американських гривень, та мені ті заробітки видаються занадто важкими (це закордоння). А вона затялась: Хай всі побачать що "ще не вмерла Україна"! Я, звичайно, гордий з такого патріотизму та все ж... Раніше я мав "доступ" до багатьох, кого називали націонал-патріотами. І міг декого попросити бути почесним весільним Батьком (і спонсором!) на такому заході. А зараз... Звертатись до Лавриновича, Головатого, Сугоняки? Вони вже дуже далеко. Чорновіл, Кличко чи Кравчук, Порошенко? Не "поймуть", у них цих чолобитних "подайте!" - валом. А час іде. Весілля має бути наприкінці вересня.
То я звертаюсь до вас, єдинорозумних у цьому дурдомі, і прошу вашої допомоги чи поради: Чи хто міг би посприяти вирішенню фінансового питання в проведенні такого заходу? Місце проведення вже віднайшов, все в стилі «етно». Готовий запросити до участі всіх небайдужих. Щиросердний прийом гарантую. Та й нашу уманську «Софіївку» буде нагода побачити. То хто допоможе обладнати виїздну палату ДД?
І ще один відступ-спогад. Колись у мене гостював один одесит. На той час він був дуже багатий. Приймав його як міг. На ніч він поїхав в сусідню область і там в казино «просадив» 4 000 доларів. Вже згодом, коли його не стало (буремні 90-ті!) його знайомий, побачивши мій «кончений» «Москвич» спитав: А чому ж ти не попросив тоді грошей у нього, запросто мав би круту тачку? І от тепер я прошу…
Сподіваюсь на розуміння цього питання (діватись нікуди!). І не судіть мене суворо – я не мєсний…
З повагою Василь.