Якось сидячи вдома за комп»ютером, мені потрапила на очі збірка «Вислови відомих людей». Уважно прочитавши її ,  зрозумів, що вислови із неї можна приміряти  на себе , а деякі на наших політиків і побачити помилку в своїх і їхніх вчинках.
                                                                       Починаємо приміряти
 

 
   Дотепно  написаний памфлет,ніби отруєна стріла, яка не тільки наносить рану, але й робить її невиліковною.(Аддісон  Д.). Якщо його застосувати до наших політиків,то тут мені з  помаранчевими поки, що ясно, це стріла «блідно лицих». Цікаво, якою стрілою поранено синьо білих? Візьмемо вислів: «Гроші набувають вагу тоді, коли зникають почуття (Бальзак О.)» Ну тут все і всім відомо, куди поділися почуття наших політиків, і в якій кількості. Ідемо далі: «Брехати в очі – це не вміння а вроджений талант ( Вільде І.)Виходить, що у нас всі талановиті політики. Неймовірно! Наступний вислів: «Двічі в одну і ту ж річку увійти неможливо.(Геракліт)»Я мушу сказати, що можливо, але тільки в глибшу. Вислів: «Великі обіцянки зменшують довіру. (Горацій К. )». Якщо взяти , скільки відбулося акцій протесті за рік, то цей вислів якраз про нашу владу. Це моя особиста думка. А Ваша? Далі : «Негідники, які досягли успіху нестерпні.(Есхіл) Без коментарів! Ще парочку висловів і поки що досить: «Не усе ж для москалів, може і для нас , що небуть? (Квітка Основ»яненко)». Я думаю, що небуть ,це тільки не Чорноморський флот. «Набагато легше стати батьком, ніж ним залишитися(Ключевський В.)» Цей вислів я залишу Вам.
 
Тепер ми хоч знатимемо: кому пишемо, кого просимо, на що надіємося.
  
                                                                
Кульку в небо - а конверт у річку
 
Кульку в небо  ми  пустили,
Та конверт з бажанням.
В влади щастя там просили,
Та,ще й процвітання.
 
Скільки часу вже пройшло,
Все стоїть на місці.
Кульку щастя не знайшло,
Лист загинув в річці.
 
Річка темна та глибока,
Конверт наш сховала.
Та й навіщо їй морока,
Читати не стала.
 
Влада темна, як та річка,
Слів, аж не хватає.
Так не можна жити вічно,
Сили вже не має.
 
Помаранчеві-чи сині,
Всі з одного тіста.
Ми, як коні ті у милі,
Вода, хоч є прісна.
 
Помаранчевий майдан,
Чи гнів біля ради.
Людям вже потрібен кран,
В серцях одні зради.
 
Чайник добре закипів,
Пар пішов у небо.
А на дні остався гнів,
Віра лиш у себе.
 

                                                    
 

 

 

 
                                                         Джерело:lttp://wwv.geocities.com/plys