Через якихсь козлів страждати?
Ночами деколи не спати?
Душі давайте спочивати!
Нас їм ніколи не зламати!
 
                  
 

 

Чому забули ми про мрії?
І дні настали сірі, сірі.
Бо ми змирилися з життям,
Дали застій всім почуттям.
 
Робота, дім і бутерброди,
Депресія від непогоди.
Ми роботи такі ходячі,
Та чуть осліпли, і незрячі.
 
Та як змінити життя образ,
В одних і тих не спати позах.
Як подивитися на світ,
Нікому не давати звіт.
 
Згадати треба свої мрії,
Спокійно,тихо на дозвіллі.
Сказати:»Так я зможу це»,
Хоч і грошей нема на це.
 
Знайти потрібно силу волі,
Щоб дала виклик своїй долі.
Ще побороти треба страх,
Щоб не боятися в горах.
 
Щоб не боятися на морі,
Не плакати від ран і болі.
Щоб не боятися,ще душу,
А полюбити її змусить.
 
І це усе є віра в себе,
І бог побачить вас із неба,
Всього життя здійсняться мрії,
І не втечуть від вас надії.