Ви знаєте, така несподіванка сталась… Безпрецедентний випадок! Це ж навіть і не поясниш так просто, одразу. Лозінського нема. Угу. Ніхто ж не знає де він. От ніхто. Ще перед тим, як написав заяву про складання депутатських повноважень – був. А одразу після того, як Рада його заяву задовільнила – щез. Містика якась.
 
Дехто, звичайно, міг би сказати, що його давно нема. Ще до того, як заяву написав пропав. Кажуть – втік. Але я не вірю. Як могла втекти людина, яку хотіли нагородити орденом за проявлену мужність і виконання громадянського обов’язку? Людина, яка з гордістю заявила, що якби випадок у Голованівському лісі повторився, вона зробила б так само.  Ну, може, трішки мудріше. Може, просто взяв та закопав би тихенько трупа таки в тому лісі… Бо то невдячна справа – боротися зі злочиністю в глухих лісах…   Чорт з ним – з орденом. Хай би уже й не нагороджували. Лозінський – він скромний. Йому нагород не треба. Ну, максимум, хай би Турчинов грамоту дав. По партійній лінії…
 
Взагалі, він чесний чоловік. Сам написав заяву про складання депутатських повноважень, чим зробив велику послугу своєму рідному блоку БЮТ. По-перше, дозволив дистанціюватися від свого імені Юлії Володимирівній персонально і БЮТ вцілому. По-друге – пішовши сам, пропустив на своє місце чергового за списком БЮТівця, чим не дозволив послабити ані монолітний блок, ані потужну коаліцію.
 
Залишалось тільки у сніжно-білих шатах постати перед слідчими органами, а згодом – перед судом, щоб ангельськи чистим – та хай уже й без ордена! – з високо піднятою головою спокійно піти на заслужену пенсію.
 
І тут – сталось ніким не оічікуване, не передбачуване, в Україні не чуване – пропав Лозінський! Я так думаю, що це підступи. Це, напевно, інопланетяни його викрали. Ну, а як же інакше?! У нас же є спецслужби, міліція? Є. Не могли ж вони допустити, щоб такий важливий свідок – ба – навіть обвинувачуваний у вбивстві, щез. За логікою – не могли. Бо, інакше навіщо нам міліція і СБУ?
 
За тією ж логікою, наші правоохоронці мали б докласти всіх зусиль, щоб передбачити, що після позбавлення депутатського імунітету, Лозінський може щезнути: втекти або й – чого доброго! – просто пропасти (раптом його, як важливого свідка, злочинці вбити хочуть?). Отже, повинне було бути (хоча б) якесь спостереження за важливим свідком. А в момент, коли він утратив недоторканність, що легшого, як спостерігачам стати конвоїрами? Однак, Лозінський пропав.
 
З певного особистого досвіду, знаю, що, наприклад, наша правоохоронна система може все можливе після команди «фас». А неможливе може після  сильного бажання комусь догодити.  Команда «фас» чітко прозвучала з президентської сторони: такий шикарний привід загнати БЮТ за прапорці і методично його розстріляти, користуючись Лозінським, президент ніколи б не пропустив. Але президент – це всього-навсього той смішний дядько, якому залишилось ще пів року поводити манжетами. Тому зробили все можливе і на Лозінського завели кримінальну справу, яку, навіть, намагаються розслідувати.  
 
Стосовно неможливого – воно було зроблено не менш досконало. Лозінський утік в умовах, коли втекти саме неможливо. І все це відбулось по тому, як було зроблено все, щоб максимально мінімізувати будь-які втрати від Голованівського стрільця, завдані місцю його останнього політичного прихистку. Що це? Злий умисел правоохоронців – міліції, прокуратури, СБУ? Хто їх про це попросив? Для чого? Який смисл вигороджувати Лозінського? Хіба хтось боїться, що Лозінський на слідстві дасть багато-багато інформації? Чого тут боятися? В Україні ж до всього звикли. Якщо Лозінський розкаже все, що знає про виборчу кампанію 2004-го року, як він допомагав волевиявленню громадян на чолі місцевого осередку Януковича, хіба хтось чомусь здивується? Ні! Про безчинства на 102-му виборчому окрузі давним-давно всі знали. І до нічого це не призвело. Тому, Віктор Федорович – відпадає. Йому, барвисто висловлюючись – по пояс. Лозинський уже не його кадр. Комунякам і Литвину вся ця історія потрібна лишень для того, щоб трубіти про «злочинну владу» і також – все одно, є Лозінський чи нема. Вони – останні хто боятиметься розголосу від показів Лозінського. «Наша Україна»? Величина, яка прямує до нуля. Її ядерний електорат уже ніхто не зможе сколихнути. Її сміливо можна ігнорувати, як політичний чинник.  Залишається…БЮТ?! Але БЮТ не може впливати на правоохоронців з кількох причин: по-перше – це протизаконно, по-друге – не може, наприклад, Юля просити Луценка або ще когось (варіант – усіх разом: прокуратуру, МВС, СБУ) забезпечити Лозінському «зелений коридор» в обмін на добровільне складання депутатських повноважень і його зникнення, щоб потиху-потиху замнути цю неприємну історію. Не може вона так чинити, бо вона "за об’єктивне і всебічне розслідування".  Амінь.
  
Отже, Лозінський утік. Я не вірю, що у нас міліція, прокуратура, політичні лідери допомагають утекти вбивці від правосуддя. Вони чесні. А чим пояснити відсутність Лозінського в СіЗО, якщо відповідальні за його наявність там люди виключно високоморальні?   Значить наші політики і правоохоронці дурні? Виходить – так. А за тупість у нас нікого не судять, у відставку не посилають. Дурість не є плямою на послужному списку. Ну, прокакали злочинця. Ну дебіли. Ну то й що?  
 
Наприклад, міністр Луценко заявив, що начальника міліції Кіровоградщини з посади не зніматиме. Він не винен. Тобто, начальник не відповідає за те, що викликані на місце вбивства міліціонери, як мінімум, не припинили те, що там діялось. Та Бог з ним, з припиненням! Начальник голованівської районки, не те що не припинив – приймав безпосередню участь у вбивстві. Вкотре переконуюсь – факт, який у цивілізованому світі привів би до відставки всього уряду – у нас не може призвести до відставки безпосереднього начальника людей, які, примали участь у злочині. Як мінімум, за останніми даними генпрокуратури, голованівські міліціонери лжесвідчили. Але вони продовжують охороняти правопорядок разом зі своїм начальником, бо у міністра нема більше людей, здатних очолити конкретний підрозділ! Питання тут не у війні Ющенка проти Тимошенко, а питання в принципі – посадова особа, відповідальна за роботу своїх підлеглих – відповідальності не несе. Ніякої. Міністр спокійно признався, що інших людей у нього нема. Розписався у провалі кадрової політики міністерства от і все. Це розумно?
 
Слухайте, а може це якісь магнітні бурі? Поряд з інтелектуальними проривами у нас трапився і зрив психічний. Нестор Іванович Шуфрич дав в зуби Льовочкіну. Стало зрозуміло – вибори будуть ще цікавішими, ніж це могло б бути. Два найвірогідніших кандидати на президентство – Юля і Вітя – йдуть до мети двома монолітними колонами. Ані натяку на розколи в обох таборах. Просто розвал. Починаю серйозно замислюватись над перспективами Арсенія Петровича. У нього є один плюс – практично немає своєї структури – штабів, партії, блоку і т.п. Негативно на результат, отже, впливатимуть тільки гівняного кольору смугасті біг-морди. Бі-лайн врешті знайшов, що їм ще зробити, щоб привернути нашу увагу до нових тарифів. Вони зробили своїм обличчям Арсенія Петровича. Прекрасний вибір. Молодий чоловік рівний, правильний, говорить потрібні речі. Обережний, може чимось пожертвувати, особливо – чимось чужим. Декларує хоч якісь доходи, відмовився від депутатської квартири. Нічого хорошого не зробив. Нічого взагалі не зробив. Як ти до нього доколупаєшся? За прикус? За вуха? Арсеній Петрович нахабно виграє тим, що не має таких друзів, як мають Юлія Володимирівна і Віктор Федорович, як мав Віктор Андрійович. Він має фінансистів.  
 
Я знайшов досконалу мотивацію дій нашого політикуму. Вони – абсолютно моральні люди та тільки дечого деколи не вміють. Думати, наприклад. Розуміти, що поза цією країною – вони ніхто. Вони ще більше ніхто, ніж сотні тисяч заробітчан, що втекли від зворушливої турботи про них своєї власної країни. Бо заробітчани вміють щось робити, а наші моральні авторитети не вміють нічого. Зараз вони займаються тим, що активно доламують будівлю української державності. Я подумав, що не варто їм заважати. Вже пізно. Країна, в якій відсутня відповідальність за кримінальний злочин – мертва. Якщо цього не розуміють судді, правоохоронці і політики – значить вони дебіли без відчуття самозбереження. Якщо одеський гонщик Фелікс Петросян таки вийшов з залу суду   чистим агнцем, після всього, що він начудачив  (признаюсь, трішки очікував хоча б штрафу в 17 гривень але й цього вже не дають за вбивство українців в Україні), то гадаю, що це неправильно вважати нашу владу неморальною, жорстокою, зрадливою. Є речі, які значно страшніші навіть за зраду. Талейран вважав, що це дурість.
 
Вони просто дурні. А ми просто добрі. Цікаво – у дурних і добрих можуть бути мудрими хоча б діти? Чи спадковість річ фатальна?