Педудати (скорочено - нарпеди) - народні депутати, що пропхалися до Верховної Ради випадково, з переляку. Потрібно було кимось доповнити списки, от і записували всіх підряд. Вони зовсім не розуміють, що таке Вищий Законодавчий Орган Держави. Але добре відпрацювують "благодєнствіє", що зненацька їх захопило. Це, до речі, підтверджують й самі нарпеди, бо, недарма, ходить по лабіринтах ВРУ анекдот, що розповідається пошепки:
 
Зібралися депутати у п'ятницю і гутарють:
- Шо, хлопці!? Тиждень був важкий, виснажливий... Після такого потрібно й відпочити гарно...
- А як?
- А давайте у кабак завалимось. Замовимо їжі, пойла та баб: смачненько поїмо, добряче нап'ємось і славно потрахаємось...
- Шо??? Трахатись??? При бабах??? Та нізащо...
 
Класичний педудат - пєєрівський Олійник. Як смачно він педудатив у Шустера під час обговорення ситуації з Пилипишиним. Просто "зачччьотттт". Справжня класика жанру.
 
Політутки - депутати, політики, технологи etc, що продають усім підряд свою честь, гідність та совість. Продають за бабло. За те саме бабло, що завжди перемагає зло, а разом із ним і добро. Це такі собі труфальдіни від політики, які завжди з тими, хто перемагає.  
 
Класичними політутками є тушки-ВРУшки (тушковані представники ВРУ). Вони вештаються з фракції до фракції. І тут не йде мова про офіційний шляб (тут без помилок, не плутати цинічний шляб з високим та благородним шлюбом). Цих блюдей (тут теж все правильно, бо сенс їх життя у блюдатстві власних інтересів) цілком влаштовують і цивільні відносини. Вони просто голосують як треба. Цього достатньо...
 
Портеблятство (від російського - потребление) - спотворений жадібністю процес задоволення власних потреб, кінцевою метою якого є стати найбагатшим трупом на кладовищі. Це процес споживання, що відбувається за межею патології. Характеризується невгамовністю та нездатністю до самообмеження. Лікується хірургічним шляхом тупим інструментом без наркозу неграмотним хірургом.
 
Тут без прізвищ, бо місця не хватить, що усіх потреблянтів перерахувати.