„Диявол” прибрав тут одного депутата. Навряд чи на небеса. Той депутат був спец по нафто-бензино-солярним справам і трохи накосив „капусти” на цій вогненебезпечній грядці. Там капуста родить – янопахл відпочиває. Ну, але влетів на ціни.
 
В даній ситуації цікавим моментом є те, що вся ця пацанська рать щиро обурюється реакцією на цю трагедію тих, кого вони тримають за лохів.  
 
Бо пацанам мало того, що вони нас грабують, калічать і вбивають. Ні, їм ще хочеться, щоби ми їх вважали за нормальних людей. Себто, вони хочуть продовжувати наc грабувати, калічити бейсбольними бітами, давити своїми машинами, і в цей же час хочуть, аби ми самі вважали це нормальним.    
 
Вони, блін, хочуть до себе поваги. А якщо з ними трапиться якась неприємність, то й співчуття. От це вже дійсно повна неадекватність.
 
Ось Міша Бродський – одна з таких осіб.  У Міши - дві депутатські ходки. Міша обурений тим, що кажуть люди в адресу депутатів. Живих і мертвих. При цьому він не задається питанням – чому? Просто його вразливу натуру жахає відсутність християнського милосердя зі сторони суспільства до братви з „партії раёнов”.  
 
«Опускаюсь чуть ниже и читаю комментарии. Думаю, у нас все безнадежно, если есть люди, наверное, христиане, которые ТАК комментируют смерть человека. Мамы и папы у них, наверное, были подонками, потому что подонки вырастают в семьях подонков. Одна мысль приходит в голову: если бы он был еврей, ещё бы написали, что как хорошо, что жид погиб. 
Много подонков и ублюдков в стране. И все они, по-моему, сосредоточены в комментариях на «Украинской правде». Я долго думал, как называется это интернет-издание. Думаю, правильное его название  "Желчный пузырь украинской демократии". 
По смерти Коли скорблю. Хороший был парень». 
 
Міша, а ти чув таке слово – ненависть? Напиши його в стовпчик разів сто, може й дійде. Так ось, це є саме те почуття, яке ваше ублюдочне кодло викликає у основної маси народу. Ти кажеш, що ви, тіпа, успішні бізнесмени? Міша, якби тут бізнес вівся по прозорим правилам, єдиним для всіх, от тоді би ми й подивилися, хто тут успішний. Тримав би ти якийсь МАФік і щиро вважав би себе успішним бізнесменом. А на даний момент можна лише пригадати дідуся Лао, який досить давно, ще задовго до того, як грохнули Аліка Грека, сказав щось на зразок:
 
„Соромно бути багатим, коли править беззаконня; нерозумно бути бідним, коли править закон”
 
Певна справа, що Лао-Цзи для наших дупататів - авторитет нулячий. Але деякою мірою його слова свідчать про те, що моральні принципи для нормальних людей існували завжди. І так само завжди існували „успішні бізнесмени” з кримінальним нутром.  
 
Взагалі-то я плакалъ від мішиної патетики. Мами і папи, кажеш, подонками були? Міша, а як би ти назвав того, хто б відправив когось з твоєї рідні займатися дайвінгом з батареєю на спині? Як би ти його папу-маму назвав? А ти б сам йому руку потиснув? Я розумію, що поки „партія раёнов” при владі, кожний член вашої ОПГ гарантовано захищений від переслідування такою умовною дурнею, як закон, який ви вже давно використовуєте, як повію з окружної. Але ж папірець про не переслідування законом за скоєний злочин нічого не змінює по суті – вбивця і є вбивця. Шо кажеш? – тільки суд? От коли в нашій державі буде СУД, тоді й подивимося. А поки що у нас є репресивна система, приватизована ОПГ.    
 
Ваша партія, кожен її члєн, є не що інше, як класична ОПГ. Ви в своїй безмежній жадібності й чисто кримінальній жорстокості зайшли занадто далеко. Ще поглянемо, як ви будете шукати вихід з цього входу. Виборів, звісно, ви постараєтеся не допустити. А єдиний механізм, яким ви зможете для цього скористатися, це – закручування гайок. І куди пару будемо випускати? Хто у вас планується в ролі „свистка”? Бо, якщо у 2004-тому у людей був досить мирний і конструктивний настрій, то на даний момент – ненависть.
 
Відчуваєш різницю? Ще ні?  
 
Мушу зауважити, що вихлоп Мішиної моралістики мені навіть здався певною мірою щирим. Себто, він дійсно не розуміє, що читає відгуки суспільства на смерть ворога.
 
Але - заткніть свої жирні харі, панове депутати – не вам патякати про милосердя і гуманність. А стони про християнські добродєтєлі у виконанні Бродського навіть не веселять. Клоун, блін...
 
От чи задумувався цей милосерд христовий, що машина, яка летить по вулицям міста під 200 км на годину, є СМЕРТЕЛЬНО небезпечний для людей снаряд?
 
Приблизно з такою ж швидкістю летів в Криму Bentley, вбивший байкершу Мішуткіну. Юного астронавта, пілотувавшого цей Bentley, відпустили. Мішуткіна загинула миттєво. Бродський, не хочеш прокоментувати це часом?
 
А до купи і аварію за участю пана Калиновського.
 
Там же складу злочину не було, чи не так? Там просто були два трупа. Ну, трупи в наших палестинах явище настільки буденне, особливо, якщо їх майструють депутати (або ж їхні найближчі недалекі родичі), що тут і говорити нема про що. До речі, пана Калиновсько, часом, ніде не бачили? Це я Мішу питаю.  
 
То скажіть тепер: що для нас, громадян, краще, - льотчік, який угробить себе, чи який угробить когось з нормальних людей?
 
Я вже не питаю, звідки бабло на тачку і скільки його там взагалі в матрац натрамбовано. Бо ж зрозуміло, що пацани, на відміну від нас, не скиглили, а, як і порадив мудрий пахлоян, взяли в свої передні руки лопати  і пішли дружно сіяти разумноє і вєчноє – капусту. А як капуста заколоситься, то від тих качанів наламаєш 400 000 свіжо-зелених листочків – от тобі і Ламборджині. А „капуста” росте собі і росте... Чомусь пригадалося мале іскандерівське крільча, яке з сумними очима постійно приставало: „Дядечка Король! Дуже капустки хоцца...”
 
Сьогодні презирство і ненависть до дупататського корпусу дійсно дійшла якоїсь критичної межі. Вони не тримають нас за людей, ми відповідаємо їм взаємністю. Що далі? Хто кого? Час покаже.
 
Про це все можна було б і не говорити, оскільки відношення бандюківських депутатів до населення не є новиною. Але ось цей штрих, - коли мертвий депутат, зареєструвавшись, дисципліновано зайняв своє місце в лавах бійців за бабло?!. Це вже діагноз. Тут вже відверто цікаво – чи є якась моральна межа, яка може зупинити цих людиноподібних?
 
Хоча... Як це у вас, депутатів, в таких випадках кажуть – нічого особистого?
 
Одне слово – падальщики.