Наприкінці 2004 року Верховний Суд визнав президентські вибори сфальсифікованими і призначив перевибори (третій тур). Природно, що після перемоги Ющенка в третьому турі президентських виборів суспільство очікувало покарання самих фальсифікаторів, але так і не дочекалось. Та незначна в порівнянні з масштабами фальсифікацій кількість притягнутих до відповідальності і символічність самого покарання вразила всіх тверезо мислячих людей. Провал важливої юридичної акції щодо покарання означав провал запобіганню фальсифікацій будь-яких майбутніх виборів, а викликаний він був позицією провідних помаранчевих діячів, які стверджували, що не можна карати «простих бідних вчителів» - а саме з них здебільшого складались виборчі комісії. Така вишукана «гуманність» дурнуватих помаранчевих лідерів була обумовлена їхнім минулим - минулим комсомольських діячів. Зашореному комсомольському мозку було важко збагнути, що переважна більшість «простих бідних вчителів» складалась з кацапів з менталітетом окупантів-колонізаторів, які ненавиділи державу Україну, і манкуртів – малоросів Холуєнків, які боялись всього, як загіпнотизовані кролята. В м. Донецьку в 2010 році ця тупувата і «високоморальна» педагогічна біомаса успішно допомогла таки сфальшувати президентські вибори і забезпечила перемогу «свого» Президента. Не одразу збагнули просвітителі донецького охлоса, що колишній тюремний «хам» (по фєнє «хам це той, хто на зоні краде у «своїх» - тобто кримінальників) Президент не їхній, «православний», і працюватиме він на замовлення урядової кремлівської структури, що зветься «Московський патріархат». І що поставлений ним «гуманітарний» міністр має завдання знищити українську освіту як вищу, так і початкову. До тупуватого мозку «простих бідних вчителів» це поступово доходить лише зараз, коли одну за одною закриваються донецькі школи, в тому числі і в центрі міста. Ні, коли закривали українські школи на околицях Донецька і передавали їхні приміщення під клуби для азартних ігор, російськомовні гуманітарії були разом з московських православієм і з мовчазним розумінням відносились до «справедливих» дій проти «зарвавшихся хахлов», і тільки тепер, коли і російськомовну школу в центрі міста закривають, щоби передати її будівлі московському патріархату, педагоги, відчуваючи, що будуть викинуті на вулицю і почали бити в набат. Але набат в Донецьку (мас-медіа) підконтрольні громадській русскоязичной думці, а та - московському патріархату.
Отже, безсумнівно перемога буде за московським патріархатом. Стратегічна? Навряд – подивіться готель «Столічний» побудований фірмою, яка підконтрольна знаменитому донецькому мусульманину біля центрального «православного» капища набагато вища за нього…