Вчора дивився кіношку. “Как закалялась сталь”. Ну ще оту, 42-го року випуску. Просто попалася на очі. У дитинстві то була така детектива, дай думаю передивлюся...
 
Ну,  ото, одним оком кіношку дивлюся, другим графоманю атчьот у податкову...
 
Що я хочу сказати. Очень таки впєчатлітєльная хфільма. Як Павлухє морду бив отой клятий хазяїн “Макдональса”. А крутий братело з Шепєтовської групіровки як дав у морду капіталістичній гідрі... А потім хто тіки не давав у морду Павлухє... А Павлуха усіх побєдів. А потім будував жєлєзную дорогу. Ну то вже друга хфільма, 56-го року. І як почав він дорогу будувати... І рейки не тирив, і щебень дачникам не продавав. Але питання таки є... Бо без тендеру...
 
Дивився і плакав. Аж атчьота зіпсував. Весь такий сльозами политий. Переписувати не став. Думаю – побачать, почитають, зрозуміють, писав підприємець і плакав. Мабудь таки у всьому зізнався, треба премію дати...
 
А сьогодні прокинувся, віхадной... А ось хрена!... Піду героічєскі будувати вузькоколєйку. Не зважаючи на погоду і протистояння імперіалістичних сил рідного виконкому. Нехай я героічєскі помру, але мої нащадки таки будуть возити узкоколєйкою кавуни у магазин!!..
 
Ну зварив відро какави. Думаю, щас зайду на ДД, попрощаюся, бо на гєроічєскоє дєло йду, може кого на йух пошлю... Поки варив какаву, включив ото гидотне ізобрітєніє, гаварящую доску  на стіні. А там новини по першому, в душу маму, національному... А там така гарна тьотічка щось бреше... Аж задивився ... Така гарнесенька, повна пазуха отого... ну знаєте...  А тьотічка візьми та і ляпни – у кого є новини, надсилайте на адресу, яку бачите. А в мене новин цілий мішок. Та і тьотічка гарна... Отак воно і почалося... Послав новину...