Дивно, але фактично багато із нас, будучи людьми достатньо культурними, проявляємо значну некомпетентність у питаннях організації споживання продуктів харчування. Тобто, майже не маємо найменшого уявлення про їх властивості і дію на організм людини. Нерідко можна зустріти навіть зневажливе ставлення до цих питань як низьких і не вартих нашої уваги. І лишень відчувши сильні недуги або серйозно захворівши, ми починаємо проявляти зацікавленість до даних низьких проблем.
 
Такий підхід може показатись виправданим: спеціалістам у даних питаннях – глибокі знання, рядовому споживачу – мінімум конкретних даних про «корисність» чи «шкідливість» різних продуктів, найбільш загальна інформація про обсяги їх споживання. Проте, такого мінімуму, скільки би ми не мріяли про нього, немає і не може бути. Процеси, зв’язані із харчуванням людини, дуже складні, щоб виготовити рецепти на всі випадки життя. Саме через відсутність у свідомості людини таких орієнтирів появляються різноманітні коливання із однієї крайності в іншу. Багато людей починають відмовлятись від споживання тих чи інших важливих продуктів, спричинюючи цим собі немало проблем. За останні роки, наприклад, такому незаслуженому гонінні піддавались і яйця, і цукор, і картопля, і навіть молоко та хліб.
 
Тому визначені пізнання про фізіологічні, біохімічні та інші основи харчування необхідні кожній культурній людині. І не випадково про необхідність того, щоб кожна людина знала свій організм та вміла підтримувати його в порядку все частіше піднімається у нашому суспільстві.
 
Організація раціонального харчування зв’язане із багатьма кількісними показниками. Це все тільки здається дуже складним для повсякденного життя. Та й дійсно, навряд чи ми готові, щоб із олівцем або навіть з калькулятором в руках планувати свій добовий раціон. Це вже наступна фаза культури споживання, до якої ми прийдемо в недалекому майбутньому.
 
Але навіть і тепер, коли ми переслідуємо скромну мету набути загальні уявлення про культуру споживання, ми не можемо обійтись без деяких кількісних характеристик. Ну а коли людина серйозно захворіє, рахунок просто необхідний, він стає важливим засобом боротьби за здоров’я. До того ж він не так вже і складний, варто лише оволодіти деякими його прийомами.
 
Принципи раціонального харчування опираються на біологічне розуміння поживних речовин, калорій. А культура – поняття соціально-економічне. Чи немає тут протиріч? Дійсно, фізіологи, лікарі встановили, що недостача білку в харчуванні призводить до різкого відставання розвитку дитини і значного погіршення здоров’я у дорослих, знижується працездатність, зменшується протистояння організму простудним і інфекційним захворюванням. Більше половини населення земної кулі знаходиться в стані хронічного білкового голодання. Здавалось би, що це тільки медичний факт. Але хіба не очевидні тут величезні негативні соціальні наслідки? І вирішувати ці проблеми можна тільки на основі забезпечення вмісту в їжі необхідної кількості і якості харчової речовини. І шляхи забезпечення можуть бути різні в залежності від рівня соціально-економічного розвитку і можливостей суспільства.
 
Або вміст жирів у раціоні харчування. Відхилення від норми в їх споживанні – одна із причин багатьох захворювань. Цей факт ніби то із області медицини. Але скільки за ним стоїть втрачених трудових днів і витрат на лікування, якої шкоди приносять здоров’ю людини.
 
Здавалось би, що у поширенні культури споживання продовольчих товарів зацікавлений кожний. Адже саме завдяки більш високої культури людина може використовувати з найвищою ефективністю і користю для здоров’я грошові ресурси і продукти. Проте, не всі оволоділи знаннями в області культури споживання. Досить широко побутує думка, що рядовому споживачу зовсім не потрібно володіти глибокими знаннями про властивості продуктів, а достатньо знати, шкідливий чи корисний той чи інший продукт.
 
Наука про харчування нараховує біля 50 різних елементів живлення, підтримка яких в їжі повинні знаходитись у відповідному співвідношенні. Тут немає необхідності називати всі ці елементи. Їх можна звести до семи найважливіших правил:
1) досягнення енергетичного балансу;
2) встановлення правильних співвідношень між основними харчовими речовинами: білками, жирами і вуглеводами;
3) встановлення певних співвідношень між рослинними і тваринними білками;
4) встановлення визначених співвідношень між рослинними і тваринними жирами;
5) правильне дотримане співвідношення між цукрами і крохмалем;
6 і 7) збалансування мінеральних речовин та вітамінами.
 
Складання раціону харчування розпочинається із забезпечення енергетичного балансу: прийняття калорій повинен бути чітко врівноважений з їх витратами. Фізіологія оперує поняттями основного обміну. Він визначає рівень енергетичних витрат організму в стані відносного спокою. Це мінімальний рівень витрат енергії і відповідно мінімальна кількість потреби в їжі.
 
У здорової людини, яка має нормальну масу тіла, величина основного обміну речовин рівна 1 ккал за годину на 1 кг тіла. Відповідно, у чоловіка масою в 70 кг величина основного обміну – приблизно рівна 1700 ккал за добу, у жінок масою 60 кг – 1400 ккал. Проте в нерухомому стані людина знаходиться тільки під час сну. Тому для визначення загальних затрат енергії потрібно враховувати рухливу активність в процесі праці. Тобто затрати енергії величина непостійна. Але в середньому прийнято вважати нормою біля 3000 ккал. Зрозуміло, що для важкої фізичної праці землекопа, шахтаря і т.п. необхідно до 5000 ккал. Для праці вчителя, лектора достатньо буде біля 2500 ккал. Зрозуміло, що молодий організм який росте потребує енергії значно більше, ніж в похилому віці.
 
Калорійність – один із основних термінів у словнику культури харчування. Він характеризує і затратну і отримувану організмом енергію. Якщо досягнутий енергобаланс, тобто «прихід» енергії рівний її «витратам», значить, реалізоване одне із основних правил науки про харчування і виграна битва за здоров’я.
 
Харчування повинно забезпечити організм людини повноцінним комплексом поживних речовин. Те, що необхідно для організму який росте, і те, що витрачається в процесі життя, повинно бути повернуто в чітко обумовлених кількісних і якісних співвідношень.
 
Різноманітні продовольчі програми України виділяють висока степінь конкретності. За всіма основними групами продуктів харчування – хлібу, м’ясу, рослинному та тваринному жирові, молоку, рибі, овочам, фруктам – описані точні визначення, визначають роль і вплив на організм.
 
Однією із важливих практичних функцій науки про харчування – розробка раціональних норм споживання різних продуктів. З тими нормами керується держава, визначаючи завдання різним галузям народного господарства. Раціональні норми харчування служать одним із основних наукових орієнтирів при розробці продовольчих програм та прожиткових мінімумів.
 
Українська наука про здорове харчування визначає різні норми споживання продуктів. Фактичне ж споживання значно відрізняється від раціональних норм. На це, звичайно, є багато як об’єктивних причин, таких як рівень доходів і витрат людини, сім’ї, домогосподарства. Так само значний вплив має суб’єктивний характер – рівень культури та світогляду, відношення до даних питань.
 
Національна програма спрямована на створення належних соціально-культурних умов для селян, підвищення престижності та мотивації праці у суспільному господарстві, збільшення доходів сільськогосподарських товаровиробників та вирівнювання їх з доходами промисловості створення додаткових робочих місць за рахунок розвитку інфраструктури села, підсобних підприємств і промислів, розширення промислової переробки сільської продукції. Приділяється увага забезпеченню зайнятості сільської молоді, підвищення рівня її професійного навчання та профорієнтації, відновленню культурно-національних традицій на селі.
 
Норми споживання продуктів харчування на душу населення за рік
Назва продукту               Кількість споживання 1 за рік                                       факт. за 2009 р.
Хлібопродукти                                       135 кг                                                                 112
Картопля                                               132 кг                                                                 133
Овочі та баштанові культури             161 кг                                                                  137
Плоди і ягоди                                        90 кг                                                                      46
М’ясо                                                      80 кг                                                                     50
Молоко                                                 380л                                                                     212
Яйця                                                     280 шт.                                                                  272
Риба                                             7.2 – 7,5 кг                                                                  15.1
Олія і маргарин                                  13,4 кг                                                                   15.4
Цукор                                            39 кг                                                                       38
Примітка:
80 кг м’яса - свинина (40%), яловичина (40%), м’ясо птиці (20%). У молодому м’ясі більше калорій.
 
У наведених нормах продуктів харчування можна по окремих показниках вести дискусію на їх обґрунтованість і достатність. Скажімо у продовольчій програмі СРСР від 1982 р. нормою визначались показники споживання хліба і картоплі на рівні 107-110 кг на рік. В Україні, можливою нормою є частково їх збільшення. Скажімо в ті часи у Білорусії визнавали нормою споживання картоплі на рівні 150 кг.
 
Але так чи інакше у державі ці норми повинні забезпечуватись мінімальним прожитковим рівнем для різних груп населення. Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт застосовується для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- визначення права на призначення соціальної допомоги;
- визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
- встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
 
Світова практика розробила декілька варіантів визначення прожиткового мінімуму в державі. Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів, які мають 10-20 % найменш заможних громадян певної держави. Цей метод можна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.
 
Суб'єктивний або соціологічний підхід базується на проведені соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод є радше консультативним, оскільки його результати можуть бути не підкріплені реальними економічними можливостями держави, проте він виражає справжні потреби людей.
 
Ресурсний метод виходить із можливості економіки забезпечувати прожитковий мінімум, він застосовується у високо розвинутих країнах.
 
Комбінований метод поєднує у собі декілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги — за фактом, а непродовольчі товари за їх відсотковою часткою в загальних витратах.
 
На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленні вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик. Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.
 
В Україні вартість споживчого кошику визначається у відповідності постанови КМ України від 2000 року. Треба розуміти, що тут закладались умови виконання бюджету за 1999 рік, коли доходи становили 19 млрд грн, а видатки – 21 млрд, а виробництво ВВП – на рівні 135 млрд грн. Зрозуміло, що за наступні роки соціальні та економічні умови суттєво змінились. Досить сказати, що і ВВП в Україні перевищило 1 000 млрд грн, а видатки державного бюджету – 300 млрд грн.
 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 14 квітня 2000 р. N 656
Київ
Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення
 
Відповідно до статті 7 Закону України "Про прожитковий мінімум" (966-14) і на підставі рішення експертної комісії за результатами проведення науково-громадської експертизи наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних і демографічних груп населення (додаються).

Із цією постановою можна познайомитись дослівно. Нам тут на ній немає потреби зупинятись, оскільки очевидним є, що вона вже давно не відповідає сучасним соціально-економічним вимогам суспільства. І давно вже слід було розробити сучасні вимоги і норми споживання як продовольства так і інших товарів народного вжитку.
 
І тепер назвати, що прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01 квітня 2011 року становить 960 грн, а для осіб які втратили працездатність – 764 грн та співставити норми харчування і ціни, що складаються на сучасному ринку то все це не в’яжеться у єдиний ланцюжок. Дуже швидко він переривається не відповідністю показників.