Про що ще писати в День дурня. Та звичайно ж про Країну Дурнів. І йдеться зовсім не про ту Страну Дураков, де лох Буратіно закопував на полі чудес золоті монети.
 
Мова зовсім про іншу країну, де молочні ріки й мармулядові береги, де здоровенні хлібини ростуть просто на деревах, а ковбаса дозріває на грядках поруч з гарбузами розміром з автобус та помідорами розміром з баскетбольний м’яч.
 
Огірки, котрі проростають на тих грядках можна запросто використовувати як кладки через широкі повноводні молочні ріки, якщо звичайно ж вдасться огірок зрушити з місця й перекинути з одного мармулядового берега на інший.
 
Переходячи огірком з одного берега на інший, треба бути особливо уважним, бо місцеві карасі мають звичку вискакувати з молока й перелітати через кладку. А оскільки карасі ці розміром з двохповерховий лондонський автобус, то уявіть собі, що станеться, якщо ви зіткнетеся з такою рибкою.
 
Горобці там нагадують швидше невеличкі гелікоптери. Із-за власної ваги літають вони низько й повільно, ледве перелітаючи від ниви до ниви, щоб сівши на поле поклювати трохи зернят.
 
Не зважаючи на свою вагу, горобці сидять зверху на колоссі, бо зернові в цій дивній країні ростуть так щільно, що навіть мураха не може протиснутися крізь стебла. Втім і мурахи тут розміром з чі-хуа-хуа.
 
Крім молочних рік тут є пивні моря, сметанні озера, винні джерела і гейзери з мінеральної води. А ще різноманітні ставки, озерця, природні басейни, водоспади, кав’ярні, бари та ресторани.
 
Як не дивно, але люди, котрі населяють цю фантастичну країну, живуть бідно. Я б навіть сказав – дуже бідно.
 
Чому? Та тому що дурні і керують ними дурні. А звідки ж взяти розумних в Країні Дурнів. Вибори проводять часто,але безрезультатно. На зміну одним дурням приходять інші дурні і все залишається по старому.
 
Дурні при владі крадуть безбожно привласнюючи собі і молочні ріки, і мармулядові береги. Інші дурні мріють стати владою, щоб і собі урвати шматочок від великого пирога. Але оскільки пирога на всіх може і не стати, то дурні в погонах охороняють дурнів при владі від дурнів, яких називають лохокторатом.
 
Минають роки. А в країні дурнів нічого не міняється.
 
Раз на рік (чомусь не 1 квітня) Дурні святкують День Країни Дурнів.
 
Цього дня столичні дурні й ті, хто захотів приїхати до древньої столиці, збираються на центральній площі країни й Верховний дурень грає їм на піаніні «Мурку». Під піанінні звуки дурні примружують очі, впадають в сомнабулічний стан і блаженно посміхаються.
 
Мелодія «Мурки» лине над Країною Дурнів. Від цих звуків здоровенні, мов цеберка яблука падають додолу від чого стаються невеличкі землетруси. Перелякані горобці злякано прокидаються й тяжко, немов завантажені важкі бомбардувальники летять за горизонт.
 
Сідає сонце. Країна Дурнів засинає солодким сном.