За останній  тиждень на ДД,  дуже багато списів було зламано на темі,  потрібні чи ні, організовані акції  на кшталт Автомайдану чи протесту вчителів.  Дехто вважає, що це загартовує владу, виробляє у неї стійкий імунітет до акцій протесту. Так це чи не так?
Будь-яка річка починається зі струмочків, які поступово з"єднуються і перетворюються у потужну водну артерію... Так і акції протесту.., коли люди виходять і домагаються свого, це дає поштовх іншим для дій і починається протестний рух, який незабаром може захлеснути усю країну і скинути антинародну владу.
 
Крім того, вчителям, шахтарям, підприємцям і іншим треба виживати сьогодні, а сидіти і чекати доки суспільство дійде до точки кипіння і вийде проти влади, вони не мають змоги.  
 
А порівнювати людське незадоволення  з чиряком на сраці, який неодмінно визріє і колись вибухне, справа невдячна.., бо влада теж не стоїть на місці, вона з успіхом будує авторитарний режим, як у сусідній державі. І коли вона, влада, пустить коріння, побороти її буде дуже і дуже не просто...  
 
Влада навчилася здійснювати інформаційні вкидання.  Останній тиждень українське суспільство уважно слідкувало за "справою" Л.Кучми. Ця подія відволікла увагу людей від усіх негараздів, що чиняться в країні.  Звичайно, ЗМІ тут зіграли першу скрипку.  І вже мало кого бентежать акції протесту, результати поїздки Тимошенко до Брюсселю, зарізьке підвищення  цін на  пальне, відсутність гречки і інше.
 
А на черзі і інші "фігуранти" справи Гонгадзе. І скільки це буде продовжуватися не відомо, але зрозуміло одне,   відволікаючий маневр владі вдався…
 
Тим більше, що у Януковича тепер з"явилися контраргументи, щодо політичних репресій проти опозиції, мовляв касти недоторкуваних немає і кожний політик незалежно від політичної приналежності може стати обвинуваченим.  Отаке...
 
Але я не про це. Якщо активність опозиції, та просто небайдужих людей не почне позитивний рух,  не створиться належний громадянський опір, нас чекають довгі роки злиднів, знущань і неповірянь. Кожний забов"язаний це розуміти і зробити свій вибір, бо сподівання, що хтось прийде і зробить це за нас, марні.