Войска коалиции расчищают дорогу повстанцам к нефтяным объектам
Эхо Москвы.
 

Що мене відверто дивує, так це вперте бажання розглядати сучасні події в мусульманських державах через призму з лейблом „маде ін Європа фо зи вестерн піплз”. Що там відбувається? Так ясно ж, що страшної сили вибух народного бажання жити по виборним західним лекалам. Причому одномоментно, від Лівії і аж до Катарскіх морєй.
 
З Катаром, то - саме кумедне. Хто не в курсі, то цей силіконовий півострів займає друге місце по ВВП на душу населення. За рівень освіти і охорони здоров`я можна трохи поцікавитися в інеті. Нам, де школи і поліклініки закривають в режимі нон-стоп, таки є з чим порівнювати... Я скоріше повірю, що це іранські шиїти організували свій міні-карнавал в цій чисто сунітській монархії. А от про бунт катарців, які живуть, як у бога за пазухою і дійсно поважають свого монарха... ні, не вірю (Станіславському – респект за невмирущий лаконізм).
 
В Єгипті також потяг натовпу до свободи самовиявлення дійшов до того булькаючого градусу, що розігріта бажанням демократичних змін революційно-прогресивна біомаса зґвалтувала журналістку, потім трохи почистили один одному писки і, чисто на згадку про участь у таких історичних подіях вирішили поділитися з фараонами їхніми цацками з каїрського музею – ну, там брелок від ключів, іменний золотий парабелум, якісь іграшкові солдатики... Але, загалом, нічого дійсно цінного – шуби, золоті годинники, бакси - не пропало. А потім прийшла груба і геть позбавлена революційного пафосу солдатня і у виразах, які не зустріли заперечень, запропонувала всім закінчувати цю фієсту і швидкою спортивною ходою чесати в різні боки по хатам дивитися по ящику свого місцевого ушлого шустера, бо той все скаже – як було, і як буде. А буде - вері файно!
 
А як же з демократичними змінами? – тупувато продовжували допитуватися самі настирні, ніжно відпрацьовуючи в кишенях кінчиками пальців звичну експропріаторську аплікатуру на солдатиках з музею.
 
А в писок? – нетипово, як для мусульман, холоднокровно відповідали питанням на питання красиві і здоровенні воєнні. На тому й розійшлись.
 
Ще мені сподобалася реакція першого секретаря піндостанського обкому. Той досить невитримано, але з традиційно-рекламною посмішкою системи „ЛА-КА-ЛУТ!” відкритим текстом вказав, що владу треба терміново передати „повсталому народу”. А чому, власне кажучи? По яким критеріям це було визначено?
 
Лівія... О, тут навіть неозброєним оком відразу видно, що такі – да! В тому сенсі, що демократія на марші. Пєрємєн! - трєбуют їхні сєрца! Мирний народ взяв в руки зброю, аби здобути собі щастя обирати і бути обраним. Взяв то він взяв, але хто йому ту зброю дав? Я ж не в тому сенсі, що мені Каддафі хочеться захищати. Просто якось автоматично пригадується хоч би те саме Придністров`я, де мирне населення так само, якось після обіду, взяло в руки зброю. Багато зброї взяло. Із рук в руки. Від серця до серця. Чисто з гуманітарною місією захистити свої культурні цінності.
 
В Лівії також культурних цінностей – ну, просто завалісь... Ще й нафти трохи. Тому мирному населенню є сенс брати в руки зброю. Ставки трохи більші, ніж у Придністров’ї.
 
Адже варто звільнити від триклятої диктатури хоч одну нафтову вишку, надай їй статусу суверенної демократії, і завтра до тебе буде черга бажаючих відкрити своє посольство. От прямо за вагончиком для нафтовиків, біля краника з нафтою, аби далеко з відрами не ходити.
 
В легенду про боротьбу лівійських „повстанців” за ліберальні цінності особисто я вірю свято і миттєво. Там взагалі без варіантів. А за які ще цінності можуть боротися люди, для яких основною цінністю являються родоплемінні? Та й традиції всіх племен, що населяють цю римську провінцію, не залишають їм варіантів вибору. Тільки демократія західного типу! Кожен кавалерист на дромадері мусить мати право керувати нафтовими оазисами.
 
Тут, напевне, треба нагадати коротку історію лівійської незалежності, здобутої у 1951 році завдяки терпінню і дипломатичному таланту Ідріса I (нехай благословить Аллах його ім`я). Себто Ідрісом Першим він став вже в якості короля. Кажуть, що був непоганою людиною. Хоча й король. Належав до місцевого суфійського ордену Санусія, відомого своєю войовничістю. Свого часу вони досить жваво скубали італійські війська, які пересувалися пустелею.
 
Але не довго аристократична музика грала. Бо юний орел Каддафі, як ота паскуда Ленін, сказав, що ми таки підемо іншим шляхом і у 1969 році на чолі організації „Вільних офіцерів уніоністів-соціалістів” зробив маленький путч. Відтоді й стала Лівія Джамахірією. А повна її назва звучить, як музика для правовірного більшовика - Велика Соціалістична Народна Лівійська Ара́бська Джамахірія. Пишуть також, що ідеологічну суміш з ісламу і соціалізму для Лівії готували спецслужби Єгипту. Ну, а з Єгиптом, як ми пам’ятаємо, тоді до нестями дружила перша у світі держава непереможного для здорового глузду марксизму-ленінізму. Дружили так гаряче, що я до сих пір дивуюся: чому шаурмісти і бастурматори появилися у нас тільки тепер? Але - то таке.
 
Себто, навіть якщо не брати до уваги всю оту, чисто по жизні, клоунаду Каддафі з бахромою на еполетах і його улюблені мілітарні кашкети розміром з маленький кіоск „Союз-пєчать”, то в любому випадку він, як на мене, – поц і невдячний холоп. Як Костенко, який виганяв Чорновола.
 
Ну, а коли Союз розвалився, то Крихітка Каддафі несподівано залишився без „даху”. В тому сенсі, що його вже ніхто не „кришував”. А своєї дипломатичної тями йому Аллах, як видно, таки не дав. Тому й наелектризував суспільство до тієї міри, коли потрібен тільки грамотний „демократизатор”, аби мирне населення хвацько хапало зброю і відновлювало статус-кво на своє розуміння. Ну, і сама зброя, зрозуміло.
 
Відповідно, потрібен і лідер, аби надати революційному броунівському руху якогось векторного спрямування. Хто ж цей лівійський Данко? Чиє це серце палахкотить на всю пустелю нафтовим смолоскипом, аби освітити берберам шлях до на хер їм не потрібної демократії?
 
Як і належить справжньому демократу, - Горбачов, Єльцин, Хрущов... – це людина з  тієї ж системи, себто з оточення Каддафі. Але він ліпший від Каддафі і завжди боровся за правду. Сміливо казав тирану в очі все, що думав, опікувався бідними і ненавидів зло. Як міг. Бо можливості Міністра юстиції в уряді Каддафі не безмежні, як ви розумієте. А зовуть його - Мустафа Абдул Джаліл. Він належить до племені харабі, яке підтримувало короля Ідріса I. Тому його повстанці й виступають тепер під державним прапором свого першого монарха.
 
А тепер саме цікаве. Плем’я харабі входить в Лівійську Ісламську Бойову Групу. Остання, начебто, чи то офіційно увійшла, чи тісно співпрацює на даний момент з „Аль-Кайдою”. Яка, в свою чергу, являється ворогом №1 для США. Тепер ці самі США роблять все від них можливе, аби повстанці, пов’язані з „Аль-Кайдою”, прийшли до влади в Лівії. Воістину, несповідимі путі Аллаха!..
 
І особисто для мене ця комбінація набуває здорового глузду тільки за умови, що „Аль-Кайда” і її „невловимий Джо” – Бін Ладен, таки дійсно проект тих же США.        
 
Також вартою уваги можна вважати інформацію про те, що Каддафі пропонував ввести єдину африканську валюту – динар, яка мусила мати золоте забезпечення. Саркозі, начебто, відреагував на це досить нервово, заявивши, що це створює загрозу всій світовій фінансовій системі.  
 
ПС А загалом ситуація в Лівії чимось нагадує мені відомий фільм Гая Річі...
 


- Півтора мільйона барелів!
- Де?
- В Лівії.
- В Лівії?
- Так, в Лівії! Ну, це там, де море, пісчані пляжі, паршива їжа, гидозна погода...
 


А ти як, в курсі, що у цих харабі проблеми з азартом?
 


Боротьба за демократію? І скільки ви нам заплатите?
 


Саркозі? Бонжур!
 


- Якщо на цього не ставити, тоді я й не знаю, на кого взагалі варто ставити...
- Ви будете ним гордитися!
 


- Це були рускіє! Вони підсунули нам Каддафі, точно вам кажу!
- Рускіє? Я вже мав якось справу з цими рускіми...
 


Борис-Бритва, або Борис-Хрєн-Попадеш.
Він пройшов школу КГБ. Кажуть, що цю сволоту взагалі неможливо вбити...
 


Мене зовуть Вова. Я знаю, це смішне ім`я, але тільки у вас, в Лівії.
...А це мій партнер, Діма. Я постійно його витягую з всіляких неприємностей.
А взагалі-то він мені, як брат...
 


Якщо Діма вивезе з Лівії наші активи, то по поверненні його чекає морозиво...
 


Боротися за свободу Африки? Ось цими муляжамии?..