На сайті за останній час дещо вщухли бурхливі мовні дебати. Провокативні, з точки зору національно-свідомого персоналу, автори почали висловлюватись з менш конфліктних тем, правда щоденно на протязі максимум однієї години в розділі ІМХО зависає черговий копіпаст від Хазара, який успішно мінусується і не викликає якихось серйозних суперечок.
 
Напевно це правильно. Але я відійду від тенденції, що намітилась і спробую розкрити тему з дещо з іншого ракурсу.
 
Здається мені, як людині, яка вільно володіє російською та українською мовами, проблеми мов в нашій країні не існує відокремлено. Є інша проблема. Вона називається - загроза існуванню незалежної НАЦІОНАЛЬНОЇ держави. Джерело такої загрози лежить в площині існування такого терміну, як АСИМІЛЯЦІЯ.
 
Відкриваємо, наприклад, «Українську радянську енциклопедію», видавництва 1977 рік, м. Київ, видавництва головної редакції УРЕ і читаємо.
 
АСИМІЛЯЦІЯ в етнографії – етнічний процес, у ході якого окремі, переважно нечисленні, народи внаслідок тривалого спілкування з іншим народом, серед якого вони живуть, засвоюють його культуру і мову і поступово зливаються з ним…  В СРСР…, в умовах повної рівноправності всіх народів, деякі нечисленні народи, подолавши вікову економічну і культурну відокремленість, зливаються з більшими етнічними спільностями.
 
Очевидно, що даний процес є тривалим і напевно безкровним, в іншому випадку це має інші назви,  наприклад геноцид.
 
В цій же розумній книзі знаходимо приклади.
 
БОЛГАРІЯ,… -
Історія. …З поч. 7 ст. на землях сучас. Б. почали селитися слов’яни. В 70-х рр. 7 ст. сюди вторглися протоболгари на чолі з ханом Аспарухом. Разом зі слов’янами вони створили Перше Болгарське царство (680-1018) з столицею м. Плиска. Поступово відбувався процес асиміляції протоболгар слов’янами.
 
Тобто з мапи Європи зник цілий народ, залишилась тільки його назва. В плавильній печі європейської історії з епохи великого переселення народів розчинилась мова, культура та віросповідування  цілого народу і тепер мало що в культурі сучасних болгар нагадує про їх існування.
 
Візьмемо інший приклад з цього ж джерела.
ЛУЖИЧАНИ, лужицькі серби, серболужичани (самоназва – сербські люд, серб’я; застаріла нім. назва – венди, сучасна - сорби) – західнослов’янська народність в НДР, яка живе на тер. істор.-геогр. області Лужиці (звідси назва). Чисельність – бл. 100 тис. чол. (1978, оцінка). Говорять лужицькими мовами, а також нім. мовою. …У 8-10 ст. Л. входили до складу полабських слов’ян. Після завоювання нім. феодалами лужицьких земель (кін. 10 ст.) Л. були частково понімечені.
 
Маємо приклад, що ще 35 років назад всупереч асиміляції, ще якісь залишки народності лужичан можна було знайти. Не впевнений, що після об’єднання Німеччини в єдину державу, ситуація для існування цієї народності змінилась  на краще. Напевне для забезпечення збереження мови таких народів і була укладена Європейська мовна Хартія.
 
Очевидно, що адепти української мови серед персоналу, захищають не власне мову, а більше як засіб існування та ідентифікації українців, як самобутнього європейського народу і як наслідок існування незалежної національної держави.
 
Цікаво склалось, що незалежна національна держава Україна існує на мапі Європи вже 20 років, а передумови для асиміляції українців як нації не зникли. Чому? Та тому що російський народ більш численний і українцям «наслідок тривалого спілкування з іншим народом, серед якого вони живуть, засвоюють його культуру і мову і поступово зливаються з ним…» продовжує загрожувати асиміляція. Передумов декілька:
 
1. «Русский мир» на Україні фактично без бою захопив інформаційний простір. Свої завоювання агресивно захищає і не збирається здаватись навіть у дрібничках – дубляж, або навіть титрування кінопродукції оголошуються анафемою.
 
2. Зберігаються намагання витіснити з навчального процесу вивчення української мови взагалі, а як мови вивчення інших предметів навіть не допускається можливості розширення її застосування.
 
3. Агресивно наступальну політику повів Московський патріархат, який під різними гаслами намагається не допустити існування національної української (автокефальної) церкви.
 
4. Економічне домінування Росії продовжується, особливо в сфері енергоносіїв, ведеться агресивна політика щодо недопущення виходу України з сфери економічної залежності.
 
Давайте задумаємось над питанням. А чи не продовжують над українцями радянський експеримент з першого визначення асиміляції?
 
Що з перерахованих чотирьох пунктів не підтверджує цього?
 
Мета такої політики також лежить на поверхні. Єдина нація (народ) рано чи пізно приходить до об’єднання в єдиній державі. Прикладів в історії, особливо сучасній доволі: Італія, двічі Німеччина, В’єтнам, особливо показовим є Білорусь, народ якої внаслідок асиміляції практично втратив само ідентичність, і знову піднята тема Союзної держави.
 
До речі асиміляція, як засіб приведення багатонаціональних держав до мононаціонального складу, і відповідно забезпечення неподільності кордонів цієї держави придуманий дуже давно. Імперії не могли забезпечити ефективність процесу, оскільки мирно розчинити чисельні народи не встигали. Розпадались самі раніше. А от національні держави з цим справлялись успішніше. Наприклад Фінляндія дуже швидко і ефективно провела дерусифікацію і асимілювала імперські залишки росіян. Схоже цим же зараз займаються у Прибалтиці.
 
А нам слабо?!