Померли якось українець та американець і потрапили у пекло. Зустрічає їх чорт і каже:
- Хто тут у нас? Так - амер та хохол. Ну що ж . Є два пекли: американське та українське.
- А яка різниця?
- В американський треба пити одне цебро лайна щодня, а в українському - три.
І розпихав чорт кожного до свого пекла...
Через рік зустрічаються українець та американець. Перший другого й питає:
- Ну як там у вас?
- Начебто й нічого. Зранку цеберко лайна дерябнув - цілий день вільний, роби, що хочеш. А у вас?
- А у нас все як на поверхні: то цеберка закінчаться, то лайна не завезуть...
Саме тому з нами добре тільки у пеклі.
А одна знайома моїх знайомих, доктор фізмат наук, професор, завкафедри прикладної математики, сформулювала теж саме у такий спосіб: “Ну то й що, що ми третєрозрядна країна! Зате ми - люди другого сорту!”. Як оповідають очевидці, сказала та перелякалася: “Ну, насправді, не зовсім так...”
Хоча, якщо покласти руку на серце, насправді, це таки так. Так нас сприймають.
Нас сприймають виключно як шматок глини, з якої можна ліпити, що завгодно. От і ліплять всі кому заманеться, відштов-хую-чи один одного, намагаючись виліпити щось для себе. Корисне. Або для інших. Шкідливе. Але все виходить в них як у старому радянському анекдоті: “Вкрали натівці креслення радянського підводного човна. Скільки разів пробували будувати - завжди виходить паровоз...” Далі за текстом...
Отак і ми: щоб з нас не намагалися ліпити - “то цеберка закінчаться, то лайна не завезуть...”.
Цілий світ притомили своєю унікальною спроможністю з усього робити нічого. Завдяки чому ми й переставили цікавити світ. Саме тому основною проблемою, з якою стикаються іноземці - шалений рівень некомпетентності керівництва країни, органів влади та місцевого самоврядування, галузей, підприємств. Тут треба розуміти, як вони тлумачать компетентність: це - кваліфікація помножена на мотивацію.
Якщо з першим в нас часто-густо буває задовільно, то з мотивацією...
Просто капєць капєців.
Але ж недарма кажуть: де пройшов українець, двом євреям (вірменам, азербайджанцям, чукчам... - вибрати бажане або свою версію) робити нічого.
Відсутність мотивації ми прекрасно компенсуємо стимулюванням. Це - правда: я не знаю керівників, що відрізняють мтиви та стимули тьа розуміють той простий факт, що гроші не можуть бути мотивом, виключно - стимулом. Недарма дієслова “корумпувати” та “стимулювати” стали синонімами.
Отак і живемо - за законами дідуся Павлова: “Стимул - реакція”.
