Як сонце встане над горами,
І осіяє терикони,
Устануть вуйки із дядьками
Щоб чемно виконать закони.
 
Вуйки мозольно стиснуть ручку
Зайдуть в кабіну так відважно,
Поставлять в бюлетені птичку
Щоб жити без кацапів можна!
 
Дядьки трудящою рукою
Візьмуть папір собі в кабінку
Щоб злобне НАТО подавилось,
І не пройшла з косою жінка!
 
І так підуть безкомпромісно,
Неначе в бій, всі на дільниці,
Щоб не пройшли прокляті морди,
Щоб влада мала рідні лиця!
 
І тільки потім, випадково,
Зустрівшись в потязі одному,
Пузатий вуйко з полонини
Разом із дядьком  з Лозового
Один одному глянуть в очі,
І враз поділяться охоче
Одною думкою на двох:
 
Вони НАМ що?
Та я ж їм лох...!
Вони там жруть у три горла,
Як тільки носить їх земля!
А в нас...,
А тут  ...,
І в нас так само!
От гади, наші!
В нас - ті самі!!!
Ну що ж! Давай!
Налий-но, свате,
Ми прорвемось!
І ну їх на Х...!