Давно вже все скінчилось, Вона розібралась,
Що  кумів хренових  Вона назбиралась,
Що сАма у всьому Вона винувата,
Не стала стіною поталу розбрату.
Єднань не бажала, краяла країну,
Будуючи навпіл Великого Тину.
Із Хамом зціпившись губила дитину,
Не себе  люби, а люби  Україну!
 
                           * * *
Бо з народом в популізм дівчинка загралась,
А тепер, штанці прем - бо невістка всралась.
І  немає за що сусіду прокляттям горя бажати,
Як що жита  не саджали, той нема що жати.
Треба було працювати разом із Воною.
А не зараз торгувати чужою виною.
Теревенить як попи, що згубили ряси,
З хліву  вили діставайте, а не точіть ляси.
 
                            * * *
Розділяй і владарюй – гасло всім відоме,
Спекулянте не горюй, подавай нам мови,
Хоч російській півкіло, хоч кіло рідненької,
Кто-то Родиной зовет, а хто рідной ненькою.
Технології такі - поки хлопи чубляться,
Їх розумниє пани у грошах не губляться,
Дурнем бути, т.е. лохом, діло же не в мові,
Якщо дурень по життю, то приймай умови.
 
                          * * *
 
Технологія таки, тіпа противсіхи,
Щоб повісити свої на чужих огріхи,
Тіпа ми тут ні до чого, тіпа нас не бУло,
Поки все що здобулО в історію загуло.
Луне лісом і горою гасло протиріч,
Що не цегла в тому винна,  винен ліш  кірпіч,
Не такая важка річ - Соблюдай безпеку,
Треба було каску вдіть, біл би Чєловєком.
 
                         * * *
 
Усе якісь фобії, якісь нерво страхи,
Обрав собі Родіну, прогадав невдаха,
Навкруги кацапи, пакують валізи,
Хтось  категорасти, хтось радікалізи,
Політики задовбали «оживленно споря»,
Дотриндяться жевжикі – не було би горя.
Скільки можна суки країну ділити,
От би разом взятись і харю набити.
Вибирали, вибирали, навіть розомліли,
Як у генделі гудуть,  аби їм налили.
Бо однакові вони і в душі уроди,
Пути на руки  плетуть своєму народу,
Бидло бидлом погоняє,  моя хата з краю,
Так і будемо волами, а може рабами?
Пронесуться вибори, як стихійним лихом,
Дуже важко мені бути  ярим противсіхом.