"Кролики - це не тільки цінне хутро, але й декілька кілограмів поживного дієтичного м’яса. Отак і жінки" - казав Микола Стефанович Гумільов.
 
І пошепки додавав: "Навіть - поетеси!"
 
"Жіноча душа - це така ж дурня, як і жіноча логіка. Душа вона безстатева. І жодне тіло не надає душі специфічних особливостей. Навпаки, душа накладає свій відбиток на деякі тіла та обличчя. Старий Ломброзо свідчить".
 

 
Невластивий текст:
 
Как тихо стало в природе!
Вся – зренье она, вся – слух.
К последней страшной свободе
Склонился уже наш дух.
 
Земля забудет обиды
Всех воинов, всех купцов,
И будут, как встарь, друиды
Учить с зеленых холмов.
 
И будут, как встарь, поэты
Вести сердца к высоте,
Как ангел водит кометы
К неведомой им мете.
 
Тогда я воскликну: "Где же
Ты, созданная из огня?
Ты видишь, взоры все те же,
Все та же песнь у меня.
 
Делюсь я с тобою властью,
Слуга твоей красоты,
За то, что полное счастье,
Последнее счастье – ты!"
 

 
Властивий текст:
    
Коли охопить тиша Всесвіт,
Він перетвориться на слух,
Тоді до нових чистих звершень
Покличе нас розкутий дух.
 
Ланцюг простить рукам свавілля.
Земля старий забуде біль.
Друїди з пагорбів Поділля
Благословлять Москву в утіль.
 
І поведуть серця поети
В сузір'я Честі й Чистоти,
Як янголи ведуть комети
До невідомої мети.
 
Збагну нарешті - звідки туга:
Мені тебе не вистачає.
І моя пісня недолуга -
Ознака відчаю без раю.
 
Без тебе щастя неможливе;
З тобою хочу розділити
Той скарб, жахливий і примхливий,
Що називають - спільні діти.