Для початку наведу лише один документ.
Директива керівництва ПП ОДПУ по Криму про заходи з протидії по вивезенню хліба за межі Криму
26 лютого 1932 р.
 
   По имеющимся у нас сведениям, большие количества хлебных излишков вывозятся за пределы Крыма…
   Кроме местных, Крымских хлебных спекулянтов, главными хлебными скупщиками в Крыму являются: Украинские и Северо-Кавказские спекулянты.
   При помощи железнодорожных служащих… последние провозят по железной дороге буквально сотни и тысячи пудов хлеба…
 
   Немедленно, по получении этой директивы, следует развернуть активную борьбу с мешочничеством на транспорте, не проводя, однако, никаких облав и массовых операций, проявляя максимум чекистской умелости и гибкости для предупреждения распространения контр-революционных слухов в связи с этим…
 
   Практика борьбы должна заключаться в следующем:
1) Отбирать хлеб у всех везущих его из Крыма, в количестве большем, чем один пуд, независимо от предъявляемых ими документов.
2) Разрешать вывоз из Крыма одного пуда хлеба на человека только рабочим и служащим, предъявляющим документы о своем социальном положении…
 
   Главное внимание в этой работе уделить северным участкам – Джанкойскому, Ишуньскому, Евпаторийскому, а также Симферопольскому и Феодосийскому.
 
Подчеркиваем, что данная директива касается лишь того хлеба, который вывозится за пределы Крыма…
О принятых вами мерах для выполнения данной директивы сообщите к 10-му марта.
ПП ОГПУ по Крыму /САЛЫНЬ/
НАЧ ЭКО ПП /ДАШИНСКИЙ/
ВЕРНО: СЕКРЕТАРЬ ЭКО ПП /БЕЛОУСОВ/
№ 7181/5
26 февраля 1932 г.
г.Симферополь
 
   Кожен, хто знайомий з природничо-кліматичними регіональними умовами, свідомий того, що у разі посухи, найбільше страждає від неї степовий Крим.
 
   Якщо у Криму хліб є у достатку, про що свідчить ОДПУшна директива, то причина Голодомору в Україні – в іншому. Нагадаю, що Крим на той час входив до складу РСФРР.
 
   Вказаний у директиві напрямок на Північний Кавказ, виходить із етнічного складу населення – переважно українців.
 
   Виключення, зроблене для «близьких» соціальних груп робітників і службовців, свідчить про цілеспрямовану організацію голоду селян, які в абсолютній більшості були українцями.
 
   А тепер – до самої суті.
   Ховрах (Spermophilus) — тварина з роду гризунів. Довжина тіла дорослих ховрахів від 18 до 22 см, маса до 300 г.
Населяють лісостеп і степ України, Казахстану, Приволжя та на Північному Кавказі.
   В Україні 3 види:
• ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus)
• ховрах європейський (Spermophilus citellus)
• ховрах малий (Spermophilus pygmaeus).
 
    Ховрахи живляться сочистими частинами степових рослин, цибулинами та насінням.
 
   Яких тварин людина відтворила у камені, металі? Коні, собаки, дельфіни, коти, беркути, тигри, ведмеді, корови, леви, морські котики, олені, слони…
   Я б, аби мав талант, створив би пам’ятник ховраху, бо саме ця істота врятувала від голодної смерті у часи Голодомору родину мого батька.
 
   Дивна справа, але видана за товариша Сталіна товстелезна відмінно ілюстрована книжка «О вкусной и здоровой пище» обходить рецептуру приготування, як улюблених дідом Щукарем жаб’ячих, так і ховрахових «делікатесів». Мабуть упорядники цього, загалом, мабуть, корисного видання, вважали малодоступними згадані продукти.
 
   Намагаючись заповнити допущений «пробіл», довожу до загалу деякі кулінарні «ізискі».
   Метода здобування цього «звіра» досить проста і доступна. Зі знаряддя треба мати лише відро. Зазвичай вистачає одного відра води у норку. А далі – справа спритності. Встигай ловити мокрого ховраха, який втікає від повені.
 
   Інша справа – приготування «делікатесу». Як і будь-яка дичина, м’ясо ховраха потребує вимочування, задля позбавлення від специфічного присмаку і запаху, перед приготуванням.
 
   Мені завжди здавалося, що таким смачним борщем, який готувала моя бабця, а також супом з голубів, млинцями, оладками, кулешем, узварами, я ніколи в житті не ласував.
 
   Одначе, з’ясувалося, що готувати печеню з ховрахів бабчиних кулінарних талантів не вистачало. Не знала мати мого батька, що попередньо треба вимочувати дієтичне м’ясце. А батько страждав на ідіосинкразію на дичину. Тому єдиного з усієї родини мати годувала найменшого бовтушкою з пшениці, про місцезнаходження якої не здогадувалися інші.
 
   В якості «гарніру» для вітамінізації можна використовувати цибулинки пролісків. Це – навесні. А влітку дуже корисний і поживний щавель або кропива.
 
   На десерт гарно смакувати плоди дикого вузьколистного лоха. Після осінніх приморозків вони терпкі і солодкуваті.
 
   Стіл також можна урізноманітніти «морепродуктами», у їхній якості підійдуть річкові перловиці. Хоча, після термообробки м’ясо їхньої ноги нагадує за пружністю шматочки гуми.
 
   Сіль, якщо є, використовувати за присмаком.
 
   Смачного!