для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Єднаймося браття. (або всі люди браття люблю с ніх брать я)


Єднаймося браття. (або всі люди браття люблю с ніх брать я)
Ось наприклад, добродії закликають єднатись такими репліками:
 
А. Ковалевский 27.02.2011 13:18:06
Они додумались издать Булгакова на мове

 
princesa 27.02.2011 13:20:50
Такие переводы - это так же смешно, как украинские субтитры на русских фильмах

Залишу тему язика в спокою, зауважу лише одну цікаву деталь:
1. До єднання навряд чи можна закликати шляхом перекручування фактів,демагогії та нехтуванням українських національних проблем.
2. Будь який автор завжди радіє, що його твори перевидаються і перекладаються ІНШИМИ  МОВАМИ.
Виключення я знаю лише одне. М. Горький типовий россійський шовініст був проти перекладання його творів українською. Він також не визнавав мову і т.д. (між іншим погано закінчив. biggrin)
 

Переклад на іншу мову свідчить:
а) Про якість твору котрий перекладають Значить він цікавий, що його вирішили перекласти іншими мовами.
б) Переклади заохочують до вивчення тих іноземних мов та зацікавлюють до вивчиння чужомовної літератури. Тобто викликають цікавість до інших культур.
в) Переклади підвищують рівень мови на котру вони перекладаються, показуючи, що ось і на ваший мові можна написати чудовий твір котрий автор написав іншомовно.
Так є труднощі перекладу. Пушкін наприклад жалівся в листах, що важко йому перекладати французьки вірши россійською.
Цікаво для чого він це робив???
Тодішний люд (котрий вмів писати і читати) напевно знав французьку. А селянство було темне і здебільшого неписьменне і їм ті французьки віршики були абракадабрами хоч французькою хоч россійською.
Тому видповідь на питання для чого очевидна. Перекладав він саме для виконання отих А) б) в) Зацікавити, показати що і ми магьом (чи могєм) і розвити свою.
 
Ну і на додачу:
 
П А Р У С
За М.Ю.Лермонтовим
 
Біліє парус мов крижина
в густій блакитній далині.
Що кинув він на батьківщині?
Шукає що на чужині?
 
Вирує вітер, хвиля грає,
і щогла гнеться і рипить.
Дарма! Він щастя не шукає,
і не від щастя він біжить.
 
Під ним блищать сріблясті води
і небосхил проміння ллє...
Та він шукає непогоди,
немов у бурях спокій є.
 
Харків 1949
О. Муратов
 

Йоганн Вольфганг Гете
Лісовий цар
Перекладач: Б. Грінченко
 
Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас. — Харків: Торсінг, 2003.
 
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним.
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.
 
— Чом личко сховав ти, мій синку малий?
— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:
У довгій киреї, в короні... дивись!
— То, синку, тумани навкруг простяглись.
 
«Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди;
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки».
 
— Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
— Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.
 
«До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать».
 
— Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись...
— О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.
 
«Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!»
— Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!..
 
Наляканий батько не їде — летить...
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.

Чи йду майданами гучними,
Чи вхожу я у людний храм,
Чи бенкетую з молодими,-
А впину все нема думкам
 
Я думаю: пролинуть роки
І всі, - хоч як багато нас,-
Всі в ями ляжемо глибокі
І чийсь уже надходить час.
 
Самотній бачу дуб могутній,
І думка: патріарх лісів
Пережеве мій вік забутній,
Як пережив моїх батьків.
 
Дитятком любим утішаюсь,
Кажу йому: прощай! рости!
Тобі я місцем поступаюсь,-
Мені вже тліть, тобі - цвісти.
 
І так що дня і щогодини
Все маю думку я одну:
Вгадати хочу ті хвилини,
Коли поляжу я в труну
 
І де поляжу: на чужині,
Чи в колотнечі бойовій,
Чи серед хвиль, чи в цій долині
Спочине труп холодний мій.
 
І хоч однаково, де тліти
Німому тілові в труні,
Та все б хотілося спочити
У краю рідному мені.
 
І край могили над труною
Хай молоде життя гуля,
І сяють вічною красою
Байдужі небо і земля.
 
О. Пушкін
Перекладач: Б. Грінченко

© Слово [28.02.2011] | Переглядів: 3984
Мітки: #Табачник 

2 3 4 5
 Рейтинг: 39.1/49

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook